Виконував обов'язки господаря королівської резиденції, забезпечував прийом послів, допускав до аудієнції послів, займався влаштуванням побуту депутатів сейму та інших осіб, які прибули до короля. Керував роботою Елекційних сейму, оголошував ім'я обраного короля[1]. Стежив за порядком під час роботи вального сейму[2]. Засідав в каптуровом суді[3].
Виконував судову владу сам або через заступника — Маршалківського суддю. Маршалківський суд (пол.Marszalkowski sąd) був заснований сеймовою постановою 1776 року. До складу Маршалківського суду входили чотири сенатора і чотири інших сановники (коронні або литовські). Під його юрисдикцією перебували всі справи, що стосувалися порушення правопорядку й тиші у столиці Королівства Польського (міг засуджувати до грошових штрафів, тюремного ув'язнення, страти)[4] Для забезпечення королівської безпеки і приведення наказів у виконання мав збройну силу — солдат «угорців». Постанови Маршалківського суду оскарженню не підлягали.
Ознакою влади маршалка була велика палиця (жезл, скіпетр), яку він урочисто завжди носив перед королем, коли останній відвідував службу в костелі, ходив на засідання Посольської Ізби, до реляційних судів чи під час інших публічних виступів. За відсутності маршалків великого та надвірного, жезл перед королем носив канцлер або маршалок примаса.
Король Станіслав-Август, звільнивши маршалка великого коронного від обов'язків по управлінню двором, зберіг за ними Маршалківську юрисдикцію. Коли король перебував у Польщі, в суді головував великий маршалок коронний, а під час перебування короля в Литві — великий маршалок литовський, але під час сейму у всякому разі головував великий маршалок коронний.
↑Jerzy Dunin-Borkowski i Mieczysław Dunin-Wąsowicz, Elektorowie królów Władysława IV., Michała Korybuta, Stanisława Leszczyńskiego i spis stronników Augusta III. Lwów 1910, s. VI(пол.)
↑Ярослав Падох. Суди й судовий процес старої України: нарис історії / Передм. авт; Післясл. Б.Цюцюри. — Нью Йорк: 1990. — 128 с. Записки НТШ / Іст.-філософ. секція.; т.209. Ч.5, Правнича комісія.
↑Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 7582.
Dzięgielewski J. Izba poselska w systemie władzy Rzeczypospolitej w czasach Władysława IV. — Warszawa, 1992. (пол.)
Gloger Z. Encyklopedja staropolska ilustrowana (tom III — Marszałek wielki koronny i litewski, marszałkowie nadworni i inni). Warszawa: Druk P. Laskauer, W. Babicki, 1902.(пол.)
Grodziski S. Z dziejów staropolskiej kultury prawnej. — Kraków : UNIVERSITAS, 2004. — S. 102—105. — ISBN 83-242-0339-7. (пол.)
Szczur S. Historia Polski średniowiecze. — Wydawnictwo Literackie, 2002. — ISBN 83-08-03272-9. (пол.)