PROFILBARU.COM

Ян Янів
Ян Янів
пол. Jan Janów
Народився	22 листопада 1888; Мошківці, Калуський повіт[d], Королівство Галичини та Володимирії, Цислейтанія, Австро-Угорщина
Помер	17 грудня 1952 (64 роки); Краків, Краківське воєводство[d], Польська Народна Республіка
Поховання	Раковицький цвинтар
Країна	Республіка Польща
Діяльність	мовознавець
Alma mater	філологічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Заклад	ЛДУ імені Івана Франка; Національний університет Узбекистану; ЛДУ імені Івана Франка; Ягеллонський університет
Науковий ступінь	доктор філологічних наук[d]
Членство	Польське наукове товариство у Львові; Польська академія наук

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Янів.

Ян Янів, також Ян Янув (пол. Jan Janów; 22 листопада 1888, с. Мошківці, тепер Калуського району Івано-Франківської області — 17 грудня 1952, Краків) — польський філолог, доктор філологічних наук з 1925, член Польської академії наук з 1945. Наукові зацікавлення полягали здебільшого в дослідженні українських текстів XVI—XVII століть та порівнянні їх з польськими, і в українській діалектології Галичини.

Біографія

Закінчив 1913 Львівський університет, навчався 1913-1914 у Німеччині й Швейцарії.

Під час Першої світової війни потрапив у російський полон: у 1918—1921 був професором Ташкентського університету (тепер Узбекистан).

У 1923—1941 та 1944—1945 працював у Львівському університеті (з 1925 — доцент, а з 1927 — професор), викладав там східнослов'янську філологію. Від 1945 — професор Ягеллонського університету (Краків).

Наукова діяльність

Праці з польського, чеського та українського мовознавства.

Опублікував і досліджував багато текстів, як от апокриф «Мука Христова» (кінець XVI століття), «Учительна євангелія» попа Андрія з Ярослава (1585), «Слово о лютой смерти» (XVII століття), «О вічності пекельной» (кінець XVII століття) тощо.

Досліджував фонетику, морфологію і лексику українських діалектів. У діалектології опублікував монографію про наддністрянську говірку свого рідного с. Сівки Мошковицької («Малоруська говірка Мошківців і Сивки Наддністрянської на тлі навколишніх сіл», 1926), про форми множини іменників у гуцульських, бойківських, наддністрянських і лемківських говірках (зокрема, «З фонетики русинських говірок», 1928), але найбільше уваги присвятив гуцульським говіркам, де зібрав величезний матеріал.

Досліджував міжмовні контакти (українсько-польські, українсько-румунські), проблеми діалектогенезу, зокрема походження гуцульського діалекту. Теорія походження гуцульських говірок і самих гуцулів з польсько-румунських контактів, до яких пізніше вклинилися українські елементи («З українсько-румунських мовних відносин», 1928), не витримала критичного аналізу, але зібрані Я. Яновим матеріали про різні аспекти гуцульських говірок мають велику цінність.

Поза тим цінними є статті про словник XVII століття «Синоніма славеноросская», про Інокентія Ґізеля, про етимологію слова синґич-агач в Шевченка і праці з історії польської мови й літератури XVI—XVII століть.

Зібрав великий діалектичний лексичний матеріал, зокрема, великий гуцульський словник, який був опублікований лише після його смерті («Słownik huculski», Краків, 2001; опрацював і підготував до друку Януш Рігер). Частину лексики, зібрану Я. Яновим, Я. Рігер опрацював картографічно («A Lexical Atlas of the Hut-sul Dialects of the Ukrainian Language», Варшава, 1996).

Праці

Gwara małoruska Moszkowiec i Siwki Naddniestrzańskiej z uwzględnieniem wsi okolicznych (1926)
Z fonetyki gwar huculskich (1927)
Z dziejów polskiej pieśni historycznej (1929)
Język ruski w ewangeliarzu kaznodziejskim z Trościańca (1930)
Przyczynki do lafiryndy (1932)
Do dziejów «Historii Barlaama» w przekładzie rumuńskim (1933)
Apokryf o dwunastu piątkach (1934)
Wpływ słownictwa rumuńskiego na Podkarpaciu (1938)
Problem klasyfikacji ewangeliarzy «uczytelnych» (1947)
Leksykografia wschodnio-słowiańska do końca XVII wieku (1951, 2 част.)

Література

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Г. В. Воронин, П. Ю. Гриценко. Янів Ян // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
Witkowski W. Jan Janow (w dwudziestą rocznice smierci). Slavia Orientalis, 1973, № 12(1);
Rieger J. Jan Janow and his Work on Hutsul Dialektology. The History of the Atlas. // A Lexical Atlas of the Hutsul Dialects of the Ukrainian Language. Warszawa, 1996;
Рігер Я. Ян Янів як дослідник гуцульських говірок. // Гуцульські говірки. Лінгвістичні та етнолінгвістичні дослідження. Л., 2000;
Rieger J. Jan Janów і jego praca nad stownictwem i slownikem huculskim. // Janow J. Stownik huculski. Krakow, 2001;
Rieger J. Z historii polskich badań nad slownictwem ukraińskim: Jana Janowa kwestionariusz do badania slownictwa huculskiego. // Stadia nad slownictwem gwar ukrainskich w Polsce. Lemkowszczyzna i gwary nadsańskie. Warszawa 2002.

Посилання

Янів Ян // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 1098.