Чорна металургія Вірменії — галузь обробної промисловостіВірменії. Розвинута напрочуд слабо. Частка продукції чорної металургії у промисловості Вірменії незначна, що пояснюється відсутністю власної сировинної бази і малою ємністю ринку чорної металургії.
Історія
Вірменія є одним з найдавніших центрів культури метала, однак, не чорного, а кольорового. Вже з 5-4 тисячоліть до н. е у Вірменії існувала доволі розвинута мідяна металургія. 2-га половина II тисячоліття до н. е. характеризується потужним розквітом бронзи. Початок освоєння заліза на території Вірменії сягає зламу II-го і I-го тисячоліть до н. е.[1]
За часів держави Урарту основний сільськогосподарський реманент виготовлявся з заліза, широке використання якого в Урарту розпочалося раніше, ніж в інших районах Передньої Азії.[1]
Сировинна база
Вже у 19 столітті було відомо про велику кількість заліза у Вірменії.[2] Поклади залізних руд розташовані у Раздані, Абовяні, Сваранці.[1] Є потенційні до засвоєння родовища залізної руди, що робить можливим будівництво сталеплавильного заводу. Наразі (2022) підприємства галузі як сировину використовують власний брухт і відходи чорних металів.
Сучасний стан
У 2014 році в країні було вироблено 17,7 тис. т сталевого лиття. Водночас за даними Національної статистичної служби у 2013 році Вірменія імпортувала 121,1 тис. т чорних металів, з них — 3,7 тис. т феросплавів, — 54,4 тис. т плаского прокату, — 58,5 тис. т продуктів зі сталі, — 29,5 тис. т іншої продукції з чорних металів.[3]
Серед проблем галузі — обмежена ємність ринку чорної металургії, обмежений асортимент продукції, що випускається, висока конкурентність з імпортною продукцією чорної металургії.
Завод ВАТ «Чисте залізо» (вірм.մաքուր երկաթ — «Макур єркат») розташований у місті Єревані. Це дослідно-промисловий завод з виробництва чистого заліза продуктивністю 2,2 тис. т. Випускає на основі електроплавки металолому магнітне залізо для приладобудування. Випускає також концентрат молібдену.
Завод розташований у місті Чаренцаван. Продуктивність 100 тис. т на рік. Був виставлений на приватизацію у 1996—1997 роках.[4] З кризи 2008 року довгий час простоював. 2012 року ВАТ «Аске груп» провела модернізацію заводу, перепрофілірувавши його на випуск сталевої арматури. Після цього проєктна потужність заводу становила 120 тис. т арматури на рік. Введення в роботу планувалося на 2014 рік.
↑Состояние отрасли черной металлургии Республики Армения. / Состояние отрасли черной металлургии государств-членов ЕАЭС. // Информация о результатах анализа состояния и развития отрасли черной металлургии государств — членов Евразийского экономического союза. — М., 2015. — С.9. (рос.) на сайті https://www.eurasiancommission.org [Архівовано 2021-01-12 у Wayback Machine.]
