Розочавши кар'єру в клубі з рідного міста, форвард в 1993 році переїхав в «Соґндал», де вже грали його старші брати — Йостейн Флу та Ярл Флу. За два сезони Туре-Андре забив 21 гол в 44 іграх, а коли «Согндаль» залишив еліту, перейшов в «Тромсе». 18 голів нападника в 26 іграх сезону 1995 привернули увагу тренерів як національної збірної, так і низки сильніших клубів. Для початку Туре-Андре переїхав в Берген, де півтора сезони грав за «Бранн»[1], продовжуючи демонструвати непогану результативність. Втім, гра його в останні місяці перебування в команді викликала незадоволення вболівальників, які вважали, що думками він вже не в Норвегії. Підставами для цього був інтерес збоку лондонського«Челсі».
В підсумку нападник норвезької збірної дістався лондонцям лише за 300 тисяч фунтів. Це пояснювалося тим, що згідно з «правилом Босмана», в кінці 1997 року Туре-Андре міг покинути «Бранн» зовсім без компенсації[2][3]. У першому ж своєму матчі у прем'єр-лізі Флу відзначився голом, і надалі регулярно виходив в основному складі лондонського клубу. Сезон 1997—98 став для «Челсі» дуже вдалим — клуб завоював 4-е місце в чемпіонаті, Кубок англійської ліги, а також Кубок володарів кубків. У наступному році результативність Фло дещо знизилася (10 голів проти 15 роком раніше), його місце в основі на деякий час переходило до П'єрлуїджі Казірагі[4], проте клуб завоював 3-є місце і право участі в Лізі чемпіонів.
Сезон 1999—00 став одним з найуспішніших у кар'єрі Флу. Він забив 19 голів за «Челсі», допоміг клубу виграти Кубок Англії і дійти до чвертьфіналу Ліги Чемпіонів, де в пам'ятних матчах проти «Барселони» забив два м'ячі вдома і один на виїзді (зустрічі закінчилися з рахунком 3:1 і 1:5 відповідно). Втім, у міжсезоння 2000 року «Челсі» придбав Джиммі Флойда Гассельбайнка і Ейдура Гудйонсена, Туре-Андре знову опинився на лаві запасних[4] і негайно попросив виставити його на трансфер.
Зігравши за лондонців 163 гри в чемпіонаті (включно з 69 виходами на заміну) і забивши 50 м'ячів, у листопаді 2000 року Флу перейшов в «Рейнджерс»[5]. Трансфер розміром 12 мільйонів фунтів став найдорожчим за всю історію для норвезьких футболістів та чемпіонату Шотландії[6], а також найприбутковішим для «Челсі» (останнє досягнення в 2007 році побив Ар'єн Роббен). Флу забив у першому ж матчі, в якому «Рейнджерс» розгромив своїх головних суперників з «Селтіка» з рахунком 5:1, і в новому чемпіонаті знов став демонструвати результативність, порівнянну з тією, що в нього була в Норвегії. Втім, для вимогливих шотландських уболівальників навіть цього було мало, враховуючи суму, в яку скандинав обійшовся клубу з Глазго.
Надовго Флу в Шотландії не затримався. «Сандерленд» намагався знайти заміну Ніаллу Квінну, тому в останній день трансферного вікна перед сезоном 2002—03 за 10 мільйонів викупив трансфер Туре-Андре у «Рейнджерса»[7][8]. Флу бачили на місці стовпа поруч з в'юнким Кевіном Філліпсом, однак ця роль не повністю йому підходила. Знову забивши в дебютному матчі проти «Манчестер Юнайтед», незабаром Флу втратив довіру тренерів і свою гру і так до кінця сезону не зміг їх знайти[9] — на його рахунку виявилося лише 4 м'ячі в 29 іграх прем'єр-ліги. «Сандерленд» вилетів і в рамках погашення боргів розірвав контракт з нападником.
Два роки після цього Флу відіграв в італійській «Сієні»[10], де проявив себе вельми корисним гравцем, хоча як і раніше забивав порівняно мало (13 голів в 63 матчах). Незважаючи на довіру тренерів, справи Туре-Андре на півдні Європи складалися не зовсім добре — його родина воліла жити у Великій Британії. У 2005 році Фло був близький до переходу в «Квінз Парк Рейнджерс», однак замість цього опинився на батьківщині у «Волерензі»[11]. Півтора сезону, проведені в Осло, Флу переслідували травми, голи він забивав достатньо рідко[12], тому контракт з ним у результаті не був продовжений.
Наступним клубом норвежця став «Лідс Юнайтед»[13] , очолюваний Деннісом Вайсом, колишнім партнером Флу по «Челсі»[14] . Півтора року в «Лідсі» виявилися важкими для норвежця та клубу — «Лідс» вилетів навіть із другого дивізіону, Туре-Андре знову виявився жертвою травм, він мало грав і забивав (23 гри і 4 м'ячі). У результаті 11 березня2008 Флу оголосив про завершення футбольної кар'єри[15].
Проте 21 листопада 2008 року було оголошено про повернення Туре-Андре в футбол — в команду «Мілтон Кінс Донс»[16]. Флу справді підписав контракт до кінця сезону. Виступ за клуб вдалим не вийшло, Флу так і не забив жодного голу. 19 травня 2009 року контракт був розірваний[17].
У березні 2011 року оголосив про повернення до футболу, підписавши контракт із «Соґндалом»[18]. Остаточно завершив ігрову кар'єру наступного 2012 року.
Виступи за збірну
Дебютувавши у збірній Норвегії в 1995 році, Флу зіграв за неї 76 ігор і забив 23 м'ячів. Піком його кар'єри в національній команді стала вольова перемога над збірною Бразилії в 1998 році, завдяки якій норвежці вийшли в плей-офф чемпіонату світу 1998 (у тому матчі Флу забив перший із двох голів своєї збірної). Флу закінчив виступати за збірну в 2004 році, бажаючи мати можливість приділяти більше часу сім'ї.
Кар'єра тренера
Протягом 2013–2017 років тренував одну з молодіжних команд «Челсі».
