У дорослому футболі Ерік дебютував 1988 року виступами за «Гемне» в четвертому, а потім третьому дивізіоні Норвегії. У команді провів чотири сезони, взявши участь у 90 матчах чемпіонату.
На початку 1992 року перейшов у «Молде», з яким дебютував у вищому дивізіоні країни, а на початку 1994 року перейшов в один з найтитулованіших клубів Норвегії «Русенборг». Відіграв за команду з Тронгейма наступні 11 із половиною сезонів своєї ігрової кар'єри. У ці роки був ключовим гравцем в обороні «Русенборга як у чемпіонаті Норвегії, так і Лізі чемпіонів. У Лізі чемпіонів Гофтун провів 82 матчі. За цей час у кожному сезоні він виборював титул чемпіона Норвегії, також тричі ставав володарем Кубка Норвегії. Крім цього шість років поспіль (1995—2000) вигравав нагороду Кніксена як кращий захисник Норвегії, а також його називали гравцем року в норвезькому футболі в 1997, 1998 і 2001 роках[1].
Ерік Гофтун під час виступів за «Буде-Глімт». 2007 рік.
Завершувавв професійну ігрову кар'єру у клубі «Буде-Глімт», за який виступав протягом 2005—2007 років. 24 липня 2007 року Гофтун грав матч за «Буде-Глімт». У боротьбі за м'яч він отримав від гравця суперників удар коліном у груди, після чого в Еріка сталася зупинка серця. Лікар команди негайно вибіг на поле і повернув його до життя. Через швидку реакції доктора життя футболіста було врятовано[2]. Гофтун був повністю відновлений після інциденту і повернувся на поле 22 липня 2007 року в переможному матчі зі «Спартою» (Сарпсборг).
Виступи за збірні
25 серпня 1997 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Норвегії в товариському матчі проти Австралії (1:0).
У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1998 року у Франції, де на поле не виходив. Також брав активну участь у відбірковому циклі чемпіонату Європи 2000, зігравши в шести матчах із десяти.[3] і допоміг команді зайняти перше місце та кваліфікуватись на чемпіонат. Проте на сам турнір не поїхав через травму.
Він зіграв останній матч у складі команди у 2002 році проти Швеції (0:0). Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 10 років, провів у формі головної команди країни 30 матчів.
Подальша кар'єра
У листопаді 2007 року Ерік повернувся назад до «Русенборга», де обійняв посаду спортивного директора в адміністрації клубу[4], на якій пропрацював до 2015 року. З 2015 року входить у тренерський штаб «Русенборга».
