У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Рішення.
Судове рішення — у широкому значенні — акт судового розгляду справи будь-якого виду провадження[1]. Судове рішення також називають актом реалізації судової влади. Метою судового рішення є досягнення юридичної визначеності у спірнихправовідносинах, яке переконує сторони і суспільство у справедливості суду, утвердженні ним прав людини та запобігає стану невизначеності в аналогічних ситуаціях[2].
В описовій частині судового рішення узагальнено викладається позиція осіб, які беруть участь у справі (сторін, третіх осіб, їх представників), і основний зміст доказів, досліджених судом. Тут суд не має права давати своїх оцінок ні позиції осіб, які беруть участь у справі, ні доказам.
У мотивувальній частині судового рішення суд спочатку наводить встановлені ним обставини у справі, що необхідні для її вирішення, із посиланням на докази, за якими ці обставини було встановлено, а також мають бути зазначені мотиви, з яких суд не врахував окремих доказів, з посиланням на неналежність, недопустимість, недостовірність, непереконливість тощо та з необхідними поясненнями. Тобто тут відображаються результати оцінки судом доказів.
Після цього суд має дати аналіз цих обставин під кутом зору права.
Резолютивна частина
У резолютивній частині знаходить відображення присуд суду — тобто відповідь суду на кожну вимогу ініціатора процесу.
Спочатку суд викладає свій висновок про задоволення вимог повністю чи частково або про відмову в їх задоволенні.
У разі задоволення позову суд викладає свій висновок по суті кожної вимоги в обсязі, в якому їх було задоволено, шляхом зазначення відповідного способу захисту.
У резолютивній частині суд також наводить свій висновок про розподіл судових витрат між сторонами відповідно до задоволених чи незадоволених судом вимог.
Наприкінці резолютивної частини суд обов'язково повинен зазначити строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили та його оскарження[2].
Змістовні вимоги до судового рішення
Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням усіх процесуальних вимог.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом належним чином.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення[4].
Ухвалення судового рішення
Суд ухвалює судове рішення іменем України безпосередньо після закінчення судового розгляду.
Судове рішення ухвалюється простою більшістю голосів суддів, що входять до складу суду.
Судове рішення ухвалюється в нарадчій кімнаті складом суду, який здійснював судовий розгляд. Ухвали можуть бути постановлені без виходу до нарадчої кімнати. Вони заносяться секретарем судового засідання в журнал судового засідання.
Якщо рішення ухвалюється в нарадчій кімнаті, відповідні питання вирішуються за результатами наради суддів шляхом голосування, від якого не має права утримуватися ніхто з суддів. Головуючий голосує останнім. У разі ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті його підписують усі судді[5].
Датою ухвалення рішення у справі є день його проголошення.
Окрема думка судді
Окрема думка судді — це процесуальна форма незгоди одного із суддів з рішенням суду в цілому. Цей інститут діє у багатьох країнах і на міжнародному рівні. За КПК України, кожен суддя з колегії суддів має право викласти письмово окрему думку, яка не оголошується в судовому засіданні, а приєднується до матеріалів провадження і є відкритою для ознайомлення.
Регламент Міжнародного суду ООН встановлює, що, коли рішення у цілому або в частині не відбиває одностайної думки суддів, кожний суддя має право подати свою окрему думку (англ.separate opinion, фр.opinion individuelle)[6].
Виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні
Суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, виправити допущені у судовому рішенні описки чи арифметичні помилки[7].
Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не має права змінювати його зміст. Він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.
Види судових рішень
Залежно від того, на якій стадії процесу суд ухвалює судові рішення, їх можна поділити на проміжні (якими провадження у справі у суді певної інстанції не закінчено) та кінцеві (якими суд закінчує розгляд справи у суді певної інстанції)[2].
Додаткове рішення може бути ухвалено у випадку, якщо суд не вирішив якого-небудь питання, яке підлягало вирішенню. Воно не може змінити суті основного рішення чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.
Роз'яснення рішення
Якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
В ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно вже виконане.
Після виходу суду з нарадчої кімнати головуючий зачитує текст судового рішення. Під час
проголошення рішення зазвичай присутні як особи, які беруть участь у справі, так і громадськість у залі судового засідання.
Єдиний державний реєстр судових рішень є автоматизованою системою збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безкоштовного цілодобового доступу; користувачам надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Тексти окремих судових рішень можна знайти також на сайтах (сторінках) деяких судів:
Тексти судових рішень публікуються у різноманітних збірниках, періодичних виданнях судів — Судова апеляція, Вісник господарського судочинства, Вісник Вищого адміністративного суду України, Вісник Верховного Суду України, Рішення Верховного Суду України, Вісник Конституційного Суду України, Судоустрій і судочинство в Україні, а також у правничих журналах і газетах, зокрема в Юридичному віснику України, Юридичній газеті, Судово-юридичній газеті, Юридической практике, газеті Закон і бізнес тощо[9].
↑Див., наприклад: Боднар С. В. Рішення адміністративного суду: сутність, особливості, порядок ухвалення і проголошення: дис. … канд. юрид. наук, спеціальність: 12.00.07 — адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. — К.: Київський університет права Національної академії наук України, 2015. — 204 с.
Нестерович В. Ф. Органи судової влади як об'єкти лобіювання в Україні — виклик національній правовій системі / В. Ф. Нестерович // Вісник Верховного Суду України. 2010. № 3. С. 38-42.