Петро Війтович

Петро Васи́лій Війтович
пол. Piotr Wójtowicz
Народився	10 червня 1862(1862-06-10) Перемишль
Помер	9 червня 1938(1938-06-09) (75 років) Львів
Поховання	Янівський цвинтар[1]
Країна	Австро-Угорщина  Польська Республіка
Діяльність	скульптор
Галузь	скульптура
Alma mater	Віденська академія мистецтв
Медіафайли у Вікісховищі

|Працював у містах= |Навчання=

Петро́ Васи́лій Війто́вич (Войтович; пол. Piotr Bazyli Wójtowycz; 10 червня 1862, Перемишль — 9 червня 1938, Львів) — польський скульптор українського походження, який працював у Львові.

Біографія

Народився 1862 року в Перемишлі в українській родині. Рано полишив навчання у школі. Працював у Перемишлі в майстерні різьбяра-рамника. Подорожував до Кракова і Відня. Набував досвіду у Львові під керівництвом Л. Марконі. Поступив до Віденської академії мистецтв. 1888 року здобув стипендію у Римі за роботу «Викрадення сабінянки». Віденську академію закінчив 1890 року, після чого працював у Будапешті та знову у Відні. Додатково стажувався в Італії у Римі та Флоренції. До Львова повернувся 1894 року. Скульптури Войтовича є окрасою найвідоміших громадських, сакральних та житлових споруд Львова.

Після смерти дружини (похована на Личаківському цвинтарі) 1929 року почав страждати від алкоголізму, був безпритульним^[2]. Останні роки життя мешкав у притулку для старців фундації Роберта Домса, що розташовувався на вул. Святої Терези, 4 (нині — вул. Митрополита Андрея, 10)^[3], за декілька сотень метрів від храму, якому Війтович віддав багато своїх творчих сил. Помер Петро Війтович 9 червня 1938 року^[4].

Похорон відбувся 10 червня, митця поховано на Янівському цвинтарі (поле № 28, поховання 418)^[2]. Поховання не збереглося.

Роботи у Львові

• Мідні скульптури роботи Війтовича, які прикрашають Львівську Оперу. Це «Слава», «Геній музики» та «Геній драми і комедії» — виразні і динамічні фігури на фронтоні театру, ряд скульптур його авторства прикрашає інтер'єр театру.
• Фронтон головного вокзалу Львова прикрашає скульптурна композиція роботи Війтовича, що символізує Львів і Залізницю.
• Фігура святого Флоріана, покровителя пожежників, яка прикрашає фронтон головного штабу львівських пожежників на вул. Підвальній, 6 (1901)^[5].
• Шість алегоричних скульптур (нині майже зруйнованих) на фасаді будинку Ландау (вул. Дорошенка, 19).
• барельєфи «Мистецтво» та «Праця» над входом до колишньої Державної Промислової школи (нині — Львівський коледж транспортної інфраструктури, вул. Снопківська, 47).
• Низка скульптур у Латинському кафедральному соборі у Львові тощо.
• Скульптурна композиція «Розп'яття» на головному фасаді костелу святої Єлизавети (нині — Церква святих Ольги і Єлизавети) на пл. Кропивницького, 1 у Львові. Оздобленню цього храму Війтович приділяв особливу увагу, оскільки мешкав неподалік. Виконав два бічні вівтарі — святого Йосифа із зображенням дитяти Ісуса, який подає Йосифові вирізьбленого хреста, Матері Божої в алегоричному образі «Під Твою Оборону»^[6]. Більшість внутрішніх оздоблень храму була знищена за радянських часів (зокрема вівтар святого Йосифа), але збереглася ще одна його робота — необароковий амвон.

Ймовірно до його праць належать:

• Скульптурне оздоблення будинку на розі вулиць Зеленої, 6 і Руставелі, 2 у Львові (1901)^[5].
• Скульптури «Комерція» та «Комунікація» у нішах другого поверху на фасаді колишнього Пасажу Феллерів (проспект Свободи, 35).
• Атланти при вході до житлового будинку на вул. Грабовського, 6.
• У Національному Музеї зберігається скульптура Війтовича «Муза».

За межами Львова

• Чотири кінних фігури австрійських фельдмаршалів Л. фон Дауна, Ґ. фон Ляудона, О. Ф. фон Трауна та Л. А. Кевенгуллера для віденського пам'ятника імператриці Марії Терезії (1885).
• Невільник. Гіпс. Срібна медаль в Академії мистецтв у Відні. Національний музей у Кракові (1885).
• Персей з головою Медузи. Бронзовий відлив композиції знаходиться в Національному музеї у Кракові (1886–1887).
• Фігури святого Івана Євангеліста та свого Йосипа із каррарського мармуру для парафіяльного костелу Тернополя (1911). Знищені під час Другої світової війни.
• Шістдесят алегоричних та міфологічних фігур для парку та палацу нафтового промисловця та міністра Владисава Длугоша в Сярах біля Горлиць (1912, Польща)
• Пам'ятник Янові Кілінському в Стрию (1929). Не зберігся.

Галерея

• 
  Композиція «Розп'яття» на фасаді церкви Святих Єлизавети та Ольги
  (пл. Кропивницького, 1)
• 
  Барельєфи «Мистецтво» та «Праця» над входом до колишньої Державної Промислової школи
  (вул. Снопківська, 47)
• 
  Фігура святого Флоріана, покровителя пожежників на фасаді пожежної станції (вул. Підвальна, 6)
• 
  Будинок з атлантами
  (вул. Грабовського, 6)

Вшанування

1991 року на честь Петра Війтовича названо одну з вулиць у Галицькому районі міста Львова^[7], розташованої поблизу колишнього притулку для старців фундації Роберта Домса, де митець провів останні роки життя.

Примітки

1. Patlewicz B., Tomczyk R. Cmentarz Janowski we Lwowie. Polskie dziedzictwo narodowe — Щецин: 2017. — Т. 1. — С. 387.
   d:Track:Q67529786d:Track:Q393
2. Patlewicz B., Tomczyk R. Cmentarz Janowski we Lwowie. Polskie dziedzictwo narodowe. — Szczecin: 2017. — Т. 1. — S. 387. (пол.)
3. О. Стадник Ретроспективний огляд інституцій соціального захисту в Галичині // Український вісник медико-соціальної експертизи. — № 3 (13). — 2014. — С. 61.
4. Ю. О. Бірюльов Війтович Петро // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
5. Biriulow J. Rzeźba lwowska od połowy XVIII wieku do 1939 roku: Od zapowiedzi klasycyzmu do awangardy. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 125. — ISBN 978-83-7543-009-7. (пол.)
6. Ołtarze dla kościoła św. Elżbiety // Gazeta Lwowska. — 5 listopada 1913. — № 253. — S. 3.
7. Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 291. — ISBN 978-966-2154-24-5.

Джерела

• Бірюльов Ю., Войтович Л. Войтович Петро // Енциклопедія Львова / за ред. А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1: А—Ґ. — С. 421. — ISBN 978-966-7007-68-8.
• Сьомочкін І. Невідомі твори Петра Війтовича на одній з Львівських кам'яниць // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 1997. — № 8. — С. 114—117.
• Biriulow J. Rzeźba lwowska od połowy XVIII wieku do 1939 roku: Od zapowiedzi klasycyzmu do awangardy. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 122—130. — ISBN 978-83-7543-009-7. (пол.)

Посилання

• Галина Глембоцька. Проєкт «Інтерактивний Львів»: Петро Війтович (1862—1938). lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 3 січня 2022.