Національні збройні сили Латвії (латис.Latvijas Nacionālie bruņotie spēki) — сукупність військ Латвійської Республіки, призначених для захисту свободи, незалежності та територіальної цілісності держави.
Історія
1919–1940 роки
У період до 1940 року збройні сили Латвії (Latvijas Bruņotie spēki) складалися з чотирьох сухопутних дивізій чотирьохполкового складу: 3 піхотних і 1 артилерійський полк — Курземська дивізія, Відземська дивізія, Латгальська дивізія, Земгальська дивізія, а також Тукумський 13-й піхотний полк, проіснував з 1920 по 1922 рік і був розформований. Крім того, до складу Збройних сил входили Технічна дивізія, Військово-морський флот і різного роду допоміжні з'єднання. В 1919 році була створена авіаційна група під командуванням старшого лейтенанта Алфреда Валлейкі.
1940–1991 роки
Після окупації Латвії СРСР, частини латвійської армії були переформовані в 24-й Латвійський стрілецький корпус РСЧА, який знаходився в оперативному підпорядкуванні 27-ї армії. Станом на 22 червня 1941 року, в складі РСЧА були наступні латвійські частини:[5]
У 1997 році підрозділи прикордонних військ були виведені із складу озброєних сил і передані МВС Латвії, надалі вони були перетворені в державну прикордонну службу.
Звіти про зовнішній торгівлі Латвії свідчать, що тільки в період з 1995 і до кінця 2000 року в країну було ввезено зброї та амуніції на 8276000 латів, але поставки для міністерства оборони склали менше половини обсягу. Серед поставленого озброєння — пістолети ПМ і ТТ; автомати Калашникова виробництва як мінімум чотирьох країн: СРСР, Румунії, Югославії та Словаччини; американські автоматичні гвинтівки М-16 та М-14; кулемети Калашникова; шведські автомати АК-4; гранатомети «Carl Gustaf» і ексклюзивна стрілецька зброя для латвійських спецпідрозділів[6]
У 1998 році Латвія відправила військовослужбовців в миротворчий контингент до Боснії і Герцеговини[7], вони були виведені влітку 2009 року[8].
Після початку операції НАТО по стабілізації обстановки в Косово і Метохії, в липні 1999 року сейм Латвії ухвалив рішення про відправку військовослужбовців для участі в місії. Латвія в місії KFOR бере участь з 2000 року. На час проведення операції у складі латвійського контингенту десять військовослужбовців: один офіцер у штабі KFOR, чотири штабних офіцери в багатонаціональній бригаді «Центр» і п'ятеро військовослужбовців у складі військової поліції. Латвія направила військовослужбовців до складу контингенту KFOR, вони були виведені 17 серпня 2009. У загальній складності в Косово пройшли службу 437 військовослужбовців Латвії[9]
2002 року Латвія ухвалила рішення про будівництво радіолокаційної станції на сході країни для контролю повітряного простору над Прибалтикою, а також західною частиною Росії й територією Білорусі[10], 31 жовтня 2003 року на військовому аеродромі в Аудріньской волості Резекненського району розпочав роботу тривимірний радар далекого радіуса дії Lockheed Martin TPS-117, який є частиною BALTNET — системи спостереження за повітряним простором країн Балтії[11]
Латвія брала участь в війні в Афганістані, у 2003 році уряд направив військовий контингент до складу сил ISAF. Втрати латвійського контингенту в Афганістані склали 4 військовослужбовців загиблими[12][13][14] і не менше 12 пораненими.
Латвія брала участь у війні в Іраку, в травні 2003 року уряд направив військовий контингент до складу сил міжнародної коаліції, в серпні 2003 року військовий контингент зі 140 військовослужбовців прибув в Ірак[15]. Контингент був виведений з Іраку в червні 2007 року, в цілому в операції взяло участь 1150 військовослужбовців[16]. Втрати латвійського контингенту в Іраку склали 3 військовослужбовців убитими і 5 пораненими.
29 березня2004 року Латвія вступила до військово-політичного блоку НАТО.
Восени 2004 року Латвія уклала контракт з компанією «Saab Bofor Dynamic», були закуплені зенітно-ракетні комплекси RBS 70[17] загальною вартістю 20 млн латів[18].
В середині 2005 року було прийнято концепцію стандартної стрілецької зброї, яка передбачала поступове переозброєння латвійської армії на зброю стандарту НАТО, при цьому в першу чергу новою зброєю повинні були бути оснащені сполуки, які беруть участь в місіях НАТО, а також підрозділи, яким найближчим часом має бути доручено проведення міжнародних операцій. Крім того, кабінет міністрів затвердив список стрілецької зброї, яким повинна бути оснащена латвійська армія: пістолети Glock 17, пістолети-кулемети HK UMP, автомати HK G36, підствольні гранатомети HK AG36, легкі кулемети FN Minimi, снайперські гвинтівки AW і PGM UR Hecate II, 40-мм автоматичні гранатомети HK GMG[19].
1 листопада 2006 року на озброєння латвійської армії надійшла перша партія автоматів HK G36. Першу G-36 отримав командир піхотної роти, яка мала вирушити до Іраку в рамках ротації латвійського контингенту[20].
Наприкінці 2008 року за програмою «Іноземне військове фінансування» США поставили для збройних сил Латвії 16 автомашин HMMWV (14 броньованих і 2 неброньованих) загальною вартістю 1,44 млн латів[22].
У грудні 2010 року США передали латвійської армії засоби зв'язку загальною вартістю 2 млн доларів США (1190000 латів)[23].
У 2012 році США поставили Латвії 10 81-мм мінометів M252[24]. Крім того, в 2012 році був підписаний контракт з бельгійською компанією FN «Herstal» на придбання 56 кулеметів, які були поставлені у 2013 році[25] і угода з Норвегією, яка погодилася передати латвійської армії каски і бронежилети на суму 650 тис. латів[26].
В листопаді 2012 року збройні сили Латвії складалися з 5500 військовослужбовців і 10 000 резервістів, військовий бюджет 2012 року становив 370 млн євро[27].
В грудні 2013 року Норвегія передала латвійської армії 154 автомашини (134 вантажівки Scania P93, вісім евакуаторів Scania NM154 і 12 санітарних машин Mercedes-Benz 300GDN)[28].
На навчаннях «Namejs 2018», які пройшли у Латвії з 20 серпня по 2 вересня 2018 року, були відпрацьовані заходи з мобілізації цивільних громадян до війська. В цих навчаннях вперше буде відпрацьована взаємодія з підприємствами країни, коли їх співробітників можуть призвати до війська та може бути використане їх майно, що вплине на роботу установ. В першу чергу це стосується транспортної та будівельної галузі. Поки підприємства до таких навчань залучаються добровільно. Набутий досвід обіцяють трансформувати у вдосконалення законодавчої бази у майбутньому. Навчання Namejs 2018 – стануть найбільшими військовими маневрами, що організовує міністерство оборони Латвії. Окрім Національних збройних сил в них також візьмуть участь добровільна військова організація Земесардзе, резервісти, персонал структур МВС та союзники з НАТО[29].
13 липня 2023 року, згідно повідомлення керівника Центру рекрутування та добору Національних збройних сил Латвії (НВС/NBS) Ріхарда Розенбаумса, у Латвії відновили строкову службу в армії: у межах першого призову на початку липня почали службу 254 новобранці. Перший призов відбувся 1 липня 2023 року на добровільній основі, а з 2024 року — служба стане обов’язковою. Як відомо, з 1 січня 2007 року у Латвії існувала тільки професійна армія, але навесні 2023 року парламент ухвалив рішення щодо повернення строкової служби[30].
Організаційна структура
Національні збройні сили Латвії складаються з регулярних сил, територіальних сил (національної гвардії) і резерву. У воєнний час або при надзвичайному стані в підпорядкування збройних сил повинні увійти Управління безпеки Банку Латвії та Державна прикордонна охорона Латвії.
Командування
Загальне керівництво Національними збройними силами Латвії здійснює міністр оборони, за пропозиціями командувача збройними силами[31]. Командувач збройними силами очолює об'єднаний штаб збройних сил.
Військово-морські сили налічують 587 військовослужбовців[32]. і п'ять кораблів, головним завданням яких є розмінування територіальних вод.
Резерв
Резерв збройних сил складають громадяни Латвії, котрі в минулому пройшли військову службу (5000 осіб). У разі загальної мобілізації армія отримає ще 14 легких піхотних батальйонів, один батальйон ППО, один артилерійський батальйон і кілька допоміжних підрозділів.
Інші збройні формування
Станом на 2012 рік, чисельність державної прикордонної охорони Латвії становила 2500 осіб, на озброєнні було три вертольота (один Agusta Bell 206 і два Agusta 109), три патрульних катери, 12 малих патрульних катерів, 4 моторні човни, 2 вантажівки, 4 автобуси, 11 мікроавтобусів підвищеної прохідності, 22 позашляховики, 60 мікроавтобусів, 131 легкова автомашина, 30 квадроциклів, 17 мотоциклів і 7 тракторів[33].
Роль ЗС у суспільстві
29 березня 2013 — у співпраці з іншими структурами була успішно проведена операція з порятунку 223 рибалок з крижини, що відкололася в Ризькій затоці. В операції була задіяна цивільна і військова техніка, вертольоти Мі-17, криголам Varma і буксири Marss 1 і Santa.[34]
У період з 2005 по 2012 рік підрозділами Земессардзе на території Латвії було знищено більше 50 тисяч мін, авіаційних бомб, гранат та інших одиниць вибухонебезпечних предметів.[35].