Містер Олімпія

«Містер Олімпія» (англ. Mr. Olympia) — титул, яким нагороджуєтся переможець конкурсу з культуризму (бодибілдингу) «Joe Weider's Olympia Weekend». Це найпрестижніший міжнародний конкурс з культуризму, який проводиться щорічно Міжнародною федерацією бодібілдингу та фітнесу (IFBB). В конкурсі мають право брати участь тільки культуристи-професіонали, що отримали, відповідно, карту професіонала, отримавши перемогу у визначених аматорських змаганнях із бодибілдингу.

Історія

Містер Олімпія став творінням Джо Вейдера, який вирішив зробити єдине змагання, де б могли зустрітися спортсмени, які вже володіли титулами Містер Всесвіт, Містер Америка і Містер Світ, щоб довести свою перевагу і отримати звання найкращого атлета світу.

Ларрі Скотт

1960-ті

У 1965 та 1966 роках титул Містера Олімпії здобув Ларрі Скотт - відомий на той час бодібілдер. Згодом Скотт завершив кар'єру і на сьогодні є єдиним чемпіоном, який не програвав на турнірах Містер Олімпія.

Гарольд Пул утримує за собою два досягнення - як наймолодший атлет, який коли-небудь брав участь в Олімпії. У 1965 році він виступив у віці 21 року. Іншим здобутком є те, що Гарольд є єдиним, який змагався у всіх трьох перших турнірах Містер Олімпія - він посів друге місце у 1965 та 1966 роках.

Олімпія 1967 року була за Серхіо Олівою, який ознаменував нову епоху в бодібілдингу. З ростом 178 см та вагою 111 кг Оліву називали «Міф», що відображало небачений на той час рівень м'язової маси та сухості, а також пропорційну V-подібну фігуру з широкими плечима та вузькою талією. Оліва виграв і наступні змагання у 1967, 1968 і 1969, в останньому турнірі він завдав поразки Арнольду Шварценеггеру.

Арнольд Шварценеггер у 1974 році

1970-ті

Арнольд Шварценеггер переміг Оліву на Олімпії 1970 і 1971 років. Він здолав Оліву знову у 1972 і продовжив переможну серію, вигравши на трьох наступних змаганнях. Турнір 1975 року був висвітлений у документальній драмі «Качаючи залізо» (Pumping Iron) за участю багатьох відомих бодібілдерів, зокрема Лу Ферріньйо, Серж Нюбре і Франко Коломбо, який здобув перемоги на Олімпіях 1976 та 1981 років.

В період 1974-1979 років використовувалася система двох вагових дивізіонів, які розділяли атлетів на дві категорії: "Важка" (понад 200 фунтів / 91 кг) та "Легка" (менше 200 фунтів / 91 кг). Переможці кожного дивізіону пізніше змагалися один з одним, щоб визначити остаточного чемпіона.

Після перемоги на Олімпії 1975, Шварценеггер оголосив про завершення кар'єри.

Турніри 1977, 1978 і 1979 років були за Френком Зейном. Не будучи настільки фізично масивним як попередники, зокрема Шварцнеггер, Оліва чи Ферріньйо, Зейн вирізнявся хорошою симетрією, пропорціями та сухістю.

1980-ті

У 1980 році Шварценеггер повернувся і виграв Олімпію знову після п'ятирічної перерви. Він досить пізно оголосив про свою участь, тож учасники не знали про його наміри. Сьома перемога була досить суперечливою, оскільки більшість спортсменів та експертів зійшлися на думці, що Арнольду бракувало м'язової маси та пропорцій, і він не мав посісти вищі місця, ніж Кріс Дікерсон чи Майк Ментцер. Деякі атлети оголосили бойкот турніру наступного року, а Ментцер покинув бодібілдінг.

Наступного року вдруге перемогу здобув Франко Коломбо. Кріс Дікерсон переміг у 1982 році, а у 1983 році першим став Самір Баннут. Починаючи з 1984 року 8 титулів Містера Олімпії підряд завоював Лі Хейні.

1990-ті

Лі Хейні пішов з бодібілдингу після своєї останньої перемоги на Олімпії 1991 року.

Посівши друге місце після Хейні попереднього року Доріан Єйтс став першим шість разів підряд з 1992 по 1997 роки. Доріана вважають революціонером бодібілдингу - на сцені він виділявся величезною масою в поєднанні з «гранітною жорсткістю». 1990-ті охрестили "ерою гормону росту". Доріан одним з перших почав експериментувати з гормонами, що дозволило йому та наступним поколінням культуристів значно збільшитися в розмірах. А згодом і суддівство на професійних змаганнях стало віддавати перевагу атлетам з більшою м'язовою масою. Через це серед більш консервативних бодібілдерів поширилися думки, що тепер м'язова маса стала найважливішим фактором для перемоги, навіть більш важливим ніж симетрія, естетика та пропорції.

Єйтс покинув професійний бодібілдинг після перемоги у 1997 році, оскільки його вже почали переслідувати травми. Кеннет "Флекс" Віллер виглядав як його наступник, однак Ронні Коулмен, який у 1997 був лише 9-им, здивував всіх феноменальною формою наступного року і виграв підряд 8 титулів Містера Олімпії.

Ронні Коулмен у 2009 році

2000-і

Ронні Коулмен переміг на турнірі 8 разів, повторивши рекорд Лі Хейні. У 2006 році Ронні повернувся для захисту титулу, але посів лише друге місце, поступившись Джею Катлеру, який здобув першу перемогу після чотирьох років невдач і других місць. Катлер зумів закріпити успіх і у 2007 році. Коулмен став лише четвертим і оголосив про завершення кар'єри професійного бодібілдера. У 2008 році Декстер Джексон завдав поразки Джею Катлеру і став Містером Олімпія. Та вже через рік Джей повернув собі титул і став єдиним в історії атлетом, якому вдалося стати Містером Олімпією після поразки на попередньому турнірі.

2010-ті

У 2010 році Катлер повернувся і завоював свій четвертий титул. Та вже у 2011 Джей поступився Філу Хіту, у якого почалася переможна серія аж до 2018 року. З 2012 по 2014 Олімпія ознаменувалася протистоянням між Каєм Гріном і Філом Хітом, в якій Кай завжди фінішував другим. Перервати серію Філа зумів Шон Роден у 2018 році. На турнірі 2019 року не виступали чемпіони попередніх років Шон Роден та Філ Хіт, перемогу завоював Брендон Каррі.

Починаючи з 2018 року було введено титул "Народний містер Олімпія", якого вибирали глядачі.^[1] Першим володарем титулу став Руллі Вінклаар, а у 2019 році його отримав іранський атлет Хаді Чупан.

14 лютого 2020 року компанія American Media оголосила про продаж компанії Mr. Olympia LLC, яка володіє брендом Містер Олімпія і правами на проведення змагань, американському підприємцю Джейку Вуду.^[2]

Кваліфікація

У 2011 році, одразу після утвердження Olympia Weekend, Голова професіональної ліги IFBB Джим Маніон визначив наступні правила кваліфікації:

• Перші 5 у кожній категорії Олімпії.
• Перші 3 у кожній категорії на Arnold Classic/International.
• Перші 2 у кожній категорії на New York Pro.
• 1-ше місце на всіх інших турнірах, навіть на Чемпіонаті світу серед аматорів (Amateurs World Championship).

Професіональна ліга IFBB та Mr. Olympia, LLC можуть надавати особливі запрошення для окремих атлетів.

Категорії

У чоловічому бодибілдингу існують наступні категорії.

Mr. Olympia

Іншими словами відкрита категорія, в якій виступають атлети з максимальною масою понад 100 кг.

212 Olympia

Категорія заснована у 2008 році для невисоких атлетів, в якій існують обмеження на зріст (166 см) та масу учасників (96,6 кг / 212 фунтів).

Classic Physique Olympia

Створена у 2016 році категорія має на меті популяризувати естетичний бодибілдинг класичної епохи 1970-х. Атлети володіють хорошими пропорціями та меншою масою, ніж у відкритій категорії.

Men's Physique Olympia

Категорія існує з 2013 року, атлети виступають у пляжних шортах та мають, як правило, меншу масу, ніж у категорії Classic Physique.

Переможці

Mr. Olympia

Рік	Переможець	Місце
1965	Ларрі Скотт	Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
1966	Ларрі Скотт	Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
1967	Серхіо Оліва	Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
1968	Серхіо Оліва	Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
1969	Серхіо Оліва	Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
1970	Арнольд Шварценеггер	Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
1971	Арнольд Шварценеггер	Париж, Франція
1972	Арнольд Шварценеггер	Ессен, Північний Рейн — Вестфалія, Німеччина
1973	Арнольд Шварценеггер	Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
1974	Арнольд Шварценеггер	Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
1975	Арнольд Шварценеггер	Преторія, Гаутенг, Південна Африка
1976	Франко Коломбо	Коламбус, Огайо, США
1977	Френк Зейн	Коламбус, Огайо, США
1978	Френк Зейн	Коламбус, Огайо, США
1979	Френк Зейн	Коламбус, Огайо, США
1980	Арнольд Шварценеггер	Сідней, Новий Південний Уельс, Австралія
1981	Франко Коломбо	Коламбус, Огайо, США
1982	Кріс Дікерсон	Лондон, Англія, Велика Британія
1983	Самір Баннут	Мюнхен, Баварія, Німеччина
1984	Лі Хейні	Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
1985	Лі Хейні	Брюссель, Бельгія
1986	Лі Хейні	Коламбус, Огайо, США
1987	Лі Хейні	Гетеборг, Швеція
1988	Лі Хейні	Лос-Анджелес, Каліфорнія, США
1989	Лі Хейні	Ріміні, Емілія-Романья, Італія
1990	Лі Хейні	Чикаго, Іллінойс, США
1991	Лі Хейні	Орландо, Флорида, США
1992	Доріан Єйтс	Гельсінкі, Фінляндія
1993	Доріан Єйтс	Атланта, Джорджія, США
1994	Доріан Єйтс	Атланта, Джорджія, США
1995	Доріан Єйтс	Атланта, Джорджія, США
1996	Доріан Єйтс	Чикаго, Іллінойс, США
1997	Доріан Єйтс	Лонг-Біч, Каліфорнія, США
1998	Ронні Коулмен	Нью-Йорк, Нью-Йорк, United States
1999	Ронні Коулмен	Лас-Вегас, Невада, США
2000	Ронні Коулмен	Лас-Вегас, Невада, США
2001	Ронні Коулмен	Лас-Вегас, Невада, США
2002	Ронні Коулмен	Лас-Вегас, Невада, США
2003	Ронні Коулмен	Лас-Вегас, Невада, США
2004	Ронні Коулмен	Лас-Вегас, Невада, США
2005	Ронні Коулмен	Лас-Вегас, Невада, США
2006	Джей Катлер	Лас-Вегас, Невада, США
2007	Джей Катлер	Лас-Вегас, Невада, США
2008	Декстер Джексон	Лас-Вегас, Невада, США
2009	Джей Катлер	Лас-Вегас, Невада, США
2010	Джей Катлер	Лас-Вегас, Невада, США
2011	Філ Хіт	Лас-Вегас, Невада, США
2012	Філ Хіт	Лас-Вегас, Невада, США
2013	Філ Хіт	Лас-Вегас, Невада, США
2014	Філ Хіт	Лас-Вегас, Невада, США
2015	Філ Хіт	Лас-Вегас, Невада, США
2016	Філ Хіт	Лас-Вегас, Невада, США
2017	Філ Хіт	Лас-Вегас, Невада, США
2018	Шон Роден	Лас-Вегас, Невада, США
2019	Брендон Каррі	Лас-Вегас, Невада, США
2020	Мамду Елссбіай (Біг Рамі)	Орландо, Флорида, США
2021	Мамду Елссбіай (Біг Рамі)	Орландо, Флорида, США
2022	Хаді Чупан	Лас-Вегас, Невада, США
2023	Дерек Лансфорд	Орландо, Флорида, США

212 Olympia

Рік	Переможець	Місце
2008	Девід Генрі	Лас-Вегас, Невада, США
2009	Кевін Інгліш	Лас-Вегас, Невада, США
2010	Кевін Інгліш	Лас-Вегас, Невада, США
2011	Кевін Інгліш	Лас-Вегас, Невада, США
2012	Флекс Льюіс	Лас-Вегас, Невада, США
2013	Флекс Льюіс	Лас-Вегас, Невада, США
2014	Флекс Льюіс	Лас-Вегас, Невада, США
2015	Флекс Льюіс	Лас-Вегас, Невада, США
2016	Флекс Льюіс	Лас-Вегас, Невада, США
2017	Флекс Льюіс	Лас-Вегас, Невада, США
2018	Флекс Льюіс	Лас-Вегас, Невада, США
2019	Камаль Ергаргні	Лас-Вегас, Невада, США

Classic Physique Olympia

Рік	Переможець	Місце
2016	Денні Хестер	Лас-Вегас, Невада, США
2017	Бреон Енслі	Лас-Вегас, Невада, США
2018	Бреон Енслі	Лас-Вегас, Невада, США
2019	Кріс Бамстед	Лас-Вегас, Невада, США
2020	Кріс Бамстед	Лас-Вегас, Невада, США
2021	Кріс Бамстед	Лас-Вегас, Невада, США
2022	Кріс Бамстед	Лас-Вегас, Невада, США
2023	Кріс Бамстед	Лас-Вегас, Невада, США

Men's Physique Olympia

Рік	Переможець	Місце
2013	Марк Ентоні Вінгсон	Лас-Вегас, Невада, США
2014	Джеремі Буендіа	Лас-Вегас, Невада, США
2015	Джеремі Буендіа	Лас-Вегас, Невада, США
2016	Джеремі Буендіа	Лас-Вегас, Невада, США
2017	Джеремі Буендіа	Лас-Вегас, Невада, США
2018	Брендон Хендріксон	Лас-Вегас, Невада, США
2019	Реймонт Едмондс	Лас-Вегас, Невада, США

Статистика

Кількість перемог

Перемоги	Переможець	Роки
8	Лі Хейні	1984–1991
	Ронні Коулмен	1998–2005
7	Арнольд Шварценеггер	1970–1975, 1980
	Філ Хіт	2011–2017
6	Доріан Єйтс	1992–1997
4	Джей Катлер	2006–2007, 2009–2010
3	Серхіо Оліва	1967–1969
	Френк Зейн	1977–1979
2	Ларрі Скотт	1965, 1966
	Франко Коломбо	1976, 1981
	Мамду Елссбіай (Біг Рамі)	2020, 2021
1	Самір Баннут	1983
	Кріс Дікерсон	1982
	Декстер Джексон	2008
	Шон Роден	2018
	Брендон Каррі	2019
	Хаді Чупан	2022
	Дерек Лансфорд	2023

Переможці

Наймолодший	Арнольд Шварценеггер	23 роки
Найстарший	Шон Роден	43 роки
Найвищий	Арнольд Шварценеггер	187 см
Найнижчий	Франко Коломбо	166 см
Найлегший		84 кг
Найважчий	Мамду Елссбіай (Біг Рамі)	143 кг

Всі учасники

Наймолодший	Гарольд Пул	21 рік
Найстарший	Альберт Беклес	61 рік
Найвищий	Ральф Мьоллер	197 см
Найнижчий	Флавіо Баччіаніні	148 см
Найлегший	Марвін Вард	65 кг
Найважчий	Мамду Елссбіай (Біг Рамі)	143 кг

Посилання

• Офіційний сайт Mr. Olympia [Архівовано 3 лютого 2011 у Wayback Machine.](англ.)
• Історія Mr. Olympia(англ.)
• История Мистер Олимпии [Архівовано 7 вересня 2014 у Wayback Machine.]

Примітки

1. Містер Олімпія 2018: переможців оберуть глядачі?. Архів оригіналу за 6 липня 2018. Процитовано 6 липня 2018.
2. American Media продала Містер Олімпія. Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 16 лютого 2020.