Мінське відділення Білоруської залізниці (біл.Мінскае аддзяленне Беларускай чыгункі) — одне з найбільших підприємств Білоруської залізниці, найважливіша ланка в системі забезпечення міжнародного перевезення вантажів. Розташоване на перетині двох загальноєвропейських транспортних коридорів: II (Захід — Схід) і IX (Північ — Південь) з відгалуженням IXB (Жлобин — Мінськ — Гудогай і далі до портів Балтійського моря: Клайпеди та Калінінграда).
У зоні обслуговування Мінського відділення Білоруської залізниці розташовані такі великі підприємства, як ВАТ «МАЗ» — керуюча компанія холдингу «Белавтомаз», РУП «Мінський тракторний завод», ЗАТ «Атлант», ВАТ «Керамін», ВАТ «БелАЗ» — керуюча компанія холдингу «Белаз-Холдинг», ВАТ «Амкодор», ВАТ «Завод будівельних матеріалів» тощо.
Мінське відділення виконує приблизно третину всіх вантажних перевезень Білоруської залізниці. Більше половини з них транзитні: нафта, чорні метали, лісоматеріали, добрива, вугілля, будівельні матеріали тощо
Основні напрямки діяльності: перевезення вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу залізничним транспортом загального користування.
Щодоби зі станцій та зупинних пунктів Мінського відділення відправляється понад 112 тисяч осіб. Саме тут здійснюється понад 40 % усіх пасажирських перевезень Білоруської залізниці.
Історія
Вперше в Мінську гудок паровоза пролунав в листопаді 1871 року, коли була відкрита ділянка залізниці напрямку Смоленськ — Мінськ —Берестя. Всього лише за півтора року були прокладені 650 км залізничних колій. В цей же час в межах Мінського відділення з'явилися і перші 13 лінійних станцій. Всі вони діють і досі, деякі тільки змінили назви. Сама ж станція Мінськ перебувала за межами міста і для свого часу була добре обладнана, до складу якої входили пасажирська будівля, житлові будинки, майстерні, стрілочні будки, паровозне депо на 12 паровозів і багато іншого. Мала станція і дві платформи — пасажирську та міжколійну.
Вже через 2 роки, у січні 1873 року було відкрито регулярний рух на ділянці Мінськ — Вільно, і нинішня станція Мінськ-Пасажирський стала першим залізничним вузлом. В Мінську, саме там, де нині розташований сучасний залізничний вокзал, з'явився перший його попередник — тоді всього лише пасажирська будівля. Мінський залізничний вузол був утворений 1873 року. З введенням в експлуатацію Лібаво-Роменської залізниці, були побудовані і основні споруди Віленського вокзалу. На площі, яка прилегла до перону, були зведені дерев'яні павільйони. В одному з павільйонів був побудований вокзал, в інших — управління станції, поліклініка, ремісниче училище та інші об'єкти, що пов'язані з будівництвом станції.
Відразу після закінчення Другої світової війни, у 1946 році було утворено Мінське відділення Білоруської залізниці.
1951 року, після реформування Західної залізниці, Оршанське відділення увійшло до складу Калінінської залізниці. Його кордони були розширені до Медведки (на станції Вітебськ) і Унечі. Ділянка Ліда — Молодечно залишилася в складі Барановицького відділення Брест-Литовської залізниці, а з 1953 року ділянка увійшла до складу Білоруської залізниці. Наприкінці 1955 року до Мінського відділення були приєднані ділянки Молодечно — Гудогай та Мінськ-Південний — Верейці — Гродзянка. Оршанське відділення з 1957 року було передано Білоруській залізниці, його північна межа проходила по станції Можєївка.
10 березня1961 року до складу Мінського відділення були включені ділянки і підприємства Оршанської дирекції залізничних перевезень. Так було створено єдине Мінське відділення. З його складу були виключені станція Верейці і ділянку Верейці — Гродзянка.
Впродовж 1959—1979 років вантажний та пасажирський рух було переведено на тепловозну тягу, впроваджений потоковий метод ремонту вантажних вагонів у вагонних депо, здійснений суцільний переклад проміжних станцій на електричну централізацію стрілок, сигналів і ділянок — на числове кодове автоматичне блокування, переведено приміський рух в Мінському вузлі на електричну тягу, приведення корисних довжин проміжних станцій до норми. Здійснено реконструкцію станцій Мінськ-Сортувальний, Орша-Центральна, Орша-Західна і запроваджена на цих станціях маршрутно-релейна електрична централізація стрілок і сигналів, бурхливими темпами розвивалося вантажне господарство.
У 1979—1983 роках почалося впровадження ЕОМ для планування експлуатаційної роботи, приділялася велика увага вдосконаленню організації роботи всіх галузей дирекції залізничних перевезень. Здійснено переведення руху пасажирських і вантажних потягів на електричну тягу, електрифікований рух на ділянках Борисов — Орша, Орша — Красне і на Оршанськом залізничному вузлі. Тривало інтенсивне впровадження електронно-обчислювальної техніки, були модернізовані пристрої зв'язку, підвищилися допустимі швидкості руху потягів.
2 липня2001 року, напередодні Дня Незалежності Білорусі, в лівому крилі вокзалу відкрилися нові квиткові каси далекого сполучення. 2003 року будівництво вокзалу було завершено і він почав функціонувати на повну виробничу потужність.
Історія розвитку колійного господарства представлена в кімнаті бойової і трудової слави Мінської дистанції колії. Особливо цінним є те, що тут відображені багато сторін суміжних галузей транспорту. Про героїчні та трудові звершення найгероїчнішого підприємства — локомотивного депо Орша розповідають експонати музею, який розташований в одній будівлі з цехом ремонту дизель-потягів.
У будівлі колишнього клубу залізничників в Мінську розташований Музей локомотивного депо «Мінськ». На стендах і експонатах наочно простежується внесок залізничників в розвиток дирекції залізничних перевезень і локомотивної галузі, відображені їх трудові і бойові подвиги.
Кімната бойової і трудової слави Мінського вагонного депо яскраво показує історію розвитку і роль вагонного господарства в єдиному перевізному процесі, розповідає про кращих людей галузі.
Музей Оршанської дистанції колії представлений справами колектива, його керівників, передових працівників на різних історичних етапах. У музеї дирекції залізничних перевезень, який був відкритий 1998 року, відображені всі етапи розвитку відділення, історія підприємств, роль колективів і передовиків виробництва.
Сучасний стан
З 2000 року — Транспортне республіканське унітарне підприємство «Мінське відділення Білоруської залізниці».
Нині на території Мінського відділення розташовані 69 станцій, з яких 62 станції здійснють перевезення пасажирів, 126 зупинних пунктів, тоді як станції Орша та Молодечно у 1993 році отримали статус міждержавних трансферних станцій. На станції Гудогай Мінське відділення межує з Литовською залізницею.
До складу відділення входить 29 відокремлених структурних підрозділів (філій), 72 станції, 4 вокзала, 126 зупинних пунктів, 2790,7 км розгорнутої довжини колій, понад 16 тисяч працівників[2].
Основні станції Мінського відділення Білоруської залізниці
Гапеев В. И., Лукьянов В. А. Минское отделение Белорусской железной дороги. 1871—1996 годы: Исторический очерк — Мн.: Полымя, 1996. — 347 с. : ил. ISBN 985-07-0146-3.
История Белорусской железной дороги из XIX века в век XXI. / В. В. Яновская и др. — Минск: «Мастацкая літаратура», 2012. — 955 с. ISBN 978-985-02-1375-4.
Железная дорога Беларуси: История и современность. В. Г. Рахманько, А. В. Бессольнов, В. А. Шоба и др. Под общей редакцией В. Г. Рахманько. — Мн.: ОДО «Триолета», 2001. — 488 с. ISBN 985-6533-02-3.
