Лібаво-Роменська залізниця — залізниця в Російській імперії, побудована впродовж 1871—1874 років на кошти приватного капіталу — Товариства Ландварово-Роменської залізниці. З 1 травня1891 року — казенна.
1 та 24 березня 1870 року Лібаво-Роменська залізниця увійшла до складу ліній, що визнані найважливішими і затвердженими журналами Комітету залізниць. Лінія повинна була з'єднати Лібавську залізницю з «малоросією». Проєктні дослідження були проведені у тому ж 1870 році. Проєкт нормальної концесії затверджений 9 травня1871 року.
Довжина головного шляху становила 718 верст, крім того у Мінську передбачалося будівництво сполучної гілки до Московсько-Берестейської залізниці завдожкию 2 версти. Земляне полотно для однієї колії передбачалось шириною 2,6 сажня. Передбачалось 108 паровозів рухомого складу, 82 вагонів пасажирських, 4 арештантських, 762 вантажних і багажних та 1000 платформ.
Будівля управління Лібаво-Роменською залізницею в Мінску (вул. Кірова, 11)
Для побудови залізниці засновувалось акціонерне товариство з терміном володіння на 81 рік, а сама залізниця повинна була побудована протягом трьох років.
На відбір кандидатів з будівництва дороги подали заявки: інженер-капітан Яфімович з віденським банкіром Вейкерсгеймом, статський радник Герстфельд, полковник Жирар-де-Сукантон, купець Варгунін з почесним громадянином Гінцбургом, торговий дім Гладіна, інженер-полковник Фалькенгаген, представник Гамбурзького північного банку, статський радник фон-Мекк і комерції радник Варшавський.
За угодою Міністерства шляхів сполучення та Міністерства фінансів, засновником акціонерного товариства був обраний Статський радник фон-Мекк, на ім'я якого 29 липня 1871 була видана концесія. Статут товариства затверджений 25 грудня 1871 року. Згодом, за клопотанням правління Товариства, на підставі затвердженого 7 березня1872 року журналу Комітету Залізниць напрямок Ландварово-Роменської лінії дещо змінено, при чому пункт її з'єднання з Петербургзько-Варшавською залізницею встановлено за 8 верст на схід від Вільно, на правому березі річки Вілейки.
1876 року Ландварово-Роменська залізниця об'єднана з побудованою у 1871 році безприбутковою Лібаво-Кошедарською залізницею в Лібаво-Роменську залізницю.
Російський державний історичний архів, ф. 446, оп. 26, д. 18. Доклад № 76. 26 июня 1871 г. «О внесении в Комитет министров Уставов Ландварово-Роменской и Лозово-Севастопольской ж. д. и об учреждении концессий на этих дорогах».
Устав Общества Ландварово-Роменской железной дороги (Утвержден 25 декабря 1871 г.) Технические условия для построения Ландварово-Роменской железной дороги. СПб. 1871 г.
Записка о наивыгоднейшем направлении продолжения Ландварово-Роменской железной дороги в пределах Малороссии. Полтавское губернское земство. СПб. 1871 г.
Общая инструкция служащим общества Ландварово-Роменской железной дороги. СПб. 1872 г.
Ландварово-Роменская ж. д. Прямое восточно-немецкое-силезско-русское товарное сообщение, действующее с 1 апреля 1872 г. Москва. 1873 г.
Инструкция для паровозной прислуги Ландварово-Роменской железной дороги. СПб. 1873 г.
Отчёт Правления Общества Ландварово-Роменской железной дороги об эксплуатации за 1873—1875 гг. М. 1874—1876 гг.
Смета прихода и расхода по эксплуатации Ландварово-Роменской железной дороги на 1876 год. М. 1875 г.
Тариф Ландварово-Роменской и Либавской железных дорог, вступающий в действие с 15 января 1877 г. М. 1877 г.
Ландварово-Роменская ж. д. Положение о счетоводстве и отчётности станций. (Утв. 12 ноября 1877 г.) СПб. 1878 г.
Несколько соображений об акциях Ландварово-Роменской железной дороги. СПб.: тип. Балашева. 1888 г.