Одеська залізниця

Одеська залізниця

Територіальний поділ «Укрзалізниці» станом на 2014 рік
Тип	залізнична компанія
Статус	діюча
Повна назва	Регіональна філія «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця»
Засновано	1865
Штаб-квартира	Одеса
Роки функціонування	1865 (160 років)
Країна	Україна
Телеграфний код	Од
Залізничний код приписки (Чисельний код)	040/041
Експлуатаційна довжина колій	4 000 км
Ширина колії	1520 мм, є вузькоколійні дільниці (750 мм)
Холдингова компанія	УЗ
Материнська компанія	Укрзалізниця
Дочірні компанії	Одеська дирекція залізничних перевезень, Шевченківська дирекція залізничних перевезень, Знам’янська дирекція залізничних перевезень і Херсонська дирекція залізничних перевезень
Сайт	odz.gov.ua
Одеська залізниця у Вікісховищі

Регіона́льна фі́лія «Оде́ська залізни́ця» акціоне́рного товари́ства «Укрзалізни́ця» — підприємство, регіональна філія АТ «Укрзалізниця», що обслуговує Одеську, Миколаївську, Херсонську, Черкаську, Кіровоградську та Вінницьку області та окремі райони Київської, Дніпропетровської, Запорізької та Полтавської областей. Є важливою складовою єдиного транспортного сполучення південного заходу України. На її долю припадає майже 20 % вантажообігу, більш 16 % пасажирообігу залізниць України.

Головна особливість Одеської залізниці — її приморське та прикордонне місцерозташування. У районі діяльності Одеської залізниці розташовані великі морські та річкові порти, якими забезпечуються зовнішні транспортно-економічні зв'язки з більш ніж 70 країнами світу.

Структура

Дирекції

До складу залізниці входить 4 дирекції залізничних перевезень:

• Знам'янська;
• Одеська;
• Херсонська;
• Шевченківська.

Історія

Одеська залізниця — одна з найстаріших залізниць України. 11 березня 1863 року імператором Олександром ІІ було затверджено «Статут Товариства Одесько-Київської залізниці». Цей документ дав старт створенню Одеської залізниці, адже це стало можливим підібрати керівників будівництва, розпочати відчуження земель, а також шукати кошти на втілення проєктів в життя^[1]. 4 травня 1863 року розпочалося будівництво залізниці^[2].

Перша залізниця, що поклала початок сучасної Одеської залізниці і перша залізниця з регулярним рухом в Україні — відкрита 4 (17) грудня 1865 року лінія Одеса — Балта з відгалуженнями до Карантину (Порт) та станції Кучурган.

Впродовж 1867—1869 років збудовано у три етапи продовження цієї лінії — від Балти через Ольвіополь (1 (13) вересня 1867) та Єлисаветград (1 (13) вересня 1868) до Крюкова (8 (21) жовтня 1869).

7 червня (26) травня 1870 року ізольована мережа сполучена із Києво-Балтською залізницею та лінією Київ — Бірзула.

У 1872 році, з відкриттям Крюківського мосту, відбулося сполученяя Одеської та Харківсько-Миколаївські залізниці, що відкрило прямий шлях із промислового сходу до портів Чорного моря.

20 серпня (1 вересня) 1873 року відкрита залізнична лінія Знам'янка — Миколаїв.

23 листопада (5 грудня) 1876 року була відкрита Фастівська лінія, що сполучила Фастів та Знам'янку, у складі цієї залізниці також була відкрита лінія від Сміли до Черкас.

У наступні десятиліття XIX століття було збудовано велику мережу місцевих залізниць — Вапнярка — Тростянець (1889), Демківка — Христинівка, Козятин I — Умань обидві 1890) та Христинівка — Шпола (1891).

1897 року побудовано лінія Пирятин — Красне (нині — лівий берег Дніпра навпроти Черкас).

У перші десятиліття XX століття знову повертається практика будівництва нових ліній. 1901 року відкривається залізниця Користівка — П'ятихатки, 1907 року — Миколаїв — Херсон.

1913 року відкрито лінії від Водопою (Старий Водопій) до Снігурівки, а 1914 року відкрита залізнична лінія Бобринська — Одеса.

1913 року розпочалося будівництво залізниці до Аккерману. 15 квітня 1913 року головним інженером споруджуваної залізниці призначили колезького асесора Авдулова Павла Володимировича, який закінчив Петербурзький інститут інженерів шляхів сполучення імператора Олександра I, а його заступником було призначено — колезького секретаря Башинського Віктора Володимировича. Державним інспектором за будівництвом Бессарабських залізниць призначили статського радника Амосова Михайла Григоровича, завідувачем контролю — Є. М. Смугге^[3].

У 1913 році також відкрита залізнична станція Аккерман, лінію від Аккермана до Басарабяска (Молдова) прокладено 1915 року, яка пролягла через місто Арциз^[4].

З 1924 по 1936 роки сучасна Одеська залізниця знаходилась у складі Південно-Західної залізниці. 13 травня 1936 року відповідно наказу МШС № 62/Ц з Південно-Західної залізниці було виокремлено Одеську залізницю. З 15 червня 1936 року розпочало функціонувати Управління Одеської залізниці^[5].

1941 року відкрита залізнична лінія Арциз — Ізмаїл.

Практика будівництва місцевих залізниць тривала і у перші десятиліття радянської влади. 1925 року було відкрито залізниці Апостолове — Снігурівка — Херсон.

Ряд залізничних ліній було збудовано вже у повоєнні роки : Херсон — Вадим (1944), Каховка — Нововесела (1956), Снігурівка — Каховка (1961), Роздільна I — Раухівка (1969]), Олійникове — Долинська (1978), Чорноморська — Берегова (1981). Спорудження нових залізниць не лише створювало нові шляхи від промислових районів країни до портів Чорного моря, а й створювало альтернативу старим перевантаженим шляхам.

Станом на 2014 рік була запланована електрифікація дільниць Долинська — Миколаїв та Миколаїв — Колосівка^[6]. У 2015—2016 роках була запланована електрифікація лінії Миколаїв — Херсон — Джанкой^[7], але ці плани не були реалізовані. Проте, у грудні 2016 року Європейським банком було виділено кошти на електрифікацію лінії Долинська — Миколаїв — Колосівка^[8], а також будівництво другої колії та модернізація систем сигналізації^[9].

1 грудня 2015 року розпочалась господарська діяльність АТ «Укрзалізниця»; державне підприємство «Одеська залізниця» втратило статус окремої юридичної особи і продовжило діяльність як регіональна філія^[10].

9 листопада 2017 року одеські залізничники разом з львівськими колегами завершили ремонт 214-метрового моста через річку Південний Буг, на 49-му кілометрі перегону колійний пост 48 км — Губник дільниці Христинівка — Вапнярка. Комплекс проведених робіт дозволив підвищити швидкість руху поїздів цією ділянкою до 60 км/год. До ремонту діяло обмеження до 40  км/год, воно було введено через те, що міст вже тривалий час експлуатувався без капітального ремонту (останній раз він проводився у 1945—1950 роках)^[11][12].

Вузькоколійна залізниця

У складі Одеської залізниці функціонує найдовша в Європі (130 км) пасажирська вузькоколійна залізниця Рудниця — Голованівськ із шириною колії 750 мм.

Електрифікація

Роки	Дільниці	Довжина, км	З них дільниці на ОЗ
1962	Миронівка — Знам'янка — П'ятихатки	305	302
1971	Одеса-Сортувальна — Колосівка	108
1971	Помічна — Хирівка (Чорноліська)	124
1972	Одеса-Головна — Одеса-Сортувальна	18
1972	Помічна — Колосівка	146
1973	Одеса-Застава I — Аккаржа — Бугаз	71
1973	Одеса-Застава I — Дачне	14
1974	Бугаз — Білгород-Дністровський	19
1978	Дачне — Вигода	12
1983	Тимкове — Долинська — Помічна	142
1984	Вигода — Роздільна I	36
1984	Чорноморська — Берегова	37
1986	Знам'янка — Долинська	80
1987	Аккаржа — Іллічівськ	11
1989	Жмеринка — Котовськ	199	119
1990	Котовськ — Роздільна I	119
1991	Роздільна I — Кучурган	12
2008	Користівка — Кременчук	59	36
2021	Ім. Тараса Шевченка — Сміла	6
2023	Сміла — Черкаси	24

Керівники

Роки	Керівники залізниці
1863—1877	Унгерн-Штернберг Карл Карлович (перший керівник залізниці)
1877—1878	Вітте Сергій Юлійович
1936—1937	Суслов Павло Іванович
1937	Мілх Лев Романович
1937—1938	Крихун Аркадій Іванович
1938	Бодров Андрій Васильович
1939—1946	Молчанов Олексій Петрович
1946—1953	Сущенко Леонід Григорович
1953—1954	Курочкін Василь Васильович
1954—1956	Даниленко Костянтин Іванович
1956—1968	Козенко Василь Іванович
1968—1973	Кривенко Яків Миколайович
1973—1977	Ємець Іван Артемович
1977—1981	Кожушко Олександр Михайлович
1981—1986	Шеверняєв Іван Сидорович
1986—1997	Гур'єв Михайло Артемович
1997—1998	Крючков Олег Митрофанович
1998—2005	Левицький Ілля Юхимович
2005	Алейник Віталій Самуїлович
2005—2006	Рогов Микола Васильович
2006—2008	Болоболін Сергій Петрович
2008—2011	Левицький Ілля Юхимович
2011—2014	Луханін Микола Іванович
2014–16.03.2015	Фрунза Віктор Констянтинович
17.03.2015—25.04.2017	Бойко Григорій Анатолійович
26.04.2017—24.09.2018	Єрьомін В'ячеслав Володимирович
з 25.09.2018	Нікулін Сергій Сергійович

Начальники політичного відділу Одеської залізниці

Роки	Посадові особи
1936—1937	Мілх Лев Романович
1953—1956	Педьєв Володимир Овсійович

Див. також

• Залізниця (об'єднання)
• Південно-Західні залізниці

Примітки

1. Про затвердження «Статуту Товариства Одесько-Київської залізниці». info.uz.ua.
2. Історія створення та розвитку Одеської залізниці. Регіональна філія «Одеська залізниця». Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 16 травня 2021.
3. Олексій Пермінов (27 серпня 2013). Аккерманська залізниця. Старий Аккерман. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 25 червня 2021. (рос.)
4. Історія створення та розвитку Одеської залізниці. Одеська залізниця. Архів оригіналу за 27 травня 2016. Процитовано 25 червня 2021.
5. Чорноморський гудок. № 31 5 серпня 1936 року
6. Укрзалізниця працює над збільшенням полігону електрифікованих колій. Архів оригіналу за 12 січня 2014. Процитовано 12 січня 2014.
7. [1]^{[недоступне посилання з липня 2019]}
8. Європейський банк виділив кошти на електрифікацію лінії Долинська — Миколаїв — Колосівка
9. Електрифікація залізниць України: історія, сьогоднішній день та перспективи. traffic.od.ua. Процитовано 20 липня 2019. (рос.)
10. Відсьогодні АТ «Укрзалізниця» розпочинає господарську діяльність. Укрзалізниця. 1 грудня 2015. Архів оригіналу за 9 жовтня 2016. Процитовано 20 жовтня 2016.
11. “Укрзалізниця” провела складну операцію по заміні моста двома кранами. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 9 листопада 2017. Процитовано 10 листопада 2017.
12. Одеська залізниця відремонтувала понад 7,7 тисяч вагонів. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 10 грудня 2018. Процитовано 10 грудня 2018.

Посилання

• Офіційний сайт Одеської залізниці
• Офіційний сайт Укрзалізниці