Модест Менцинський народився в селі Великих Новосілках (тепер Мостиський район, Львівська область) у родині сільського священника УГКЦ. Батько — Омелян Менцинський походив з родини священника з лемківського села Чорне[1], а родове прізвище походить від назви села Мацина (Менцина) в Бескидах. Модест виростав у селі Хідновичах, куди 1888 року переїхали його батьки. Він з раннього дитинства захоплювався народними піснями, обрядами.
Від батька отримав основи нотної грамоти. Навчався в гімназії — до шостого класу в Дрогобичі, пізніше в Самборі, яку закінчив у 1896 році. З 1896 до 1899 року навчався у Львівській духовній семінарії. У Львівській духовній семінарії одним з його вчителів співу о. Ісидор Дольницький.
Одружився 1905 року в Стокгольмі зі шведкою Клері Дегн. Вона завжди відвідувала спектаклі, в яких виступав Модест Омелянович, пізніше давала оцінку його співу і гри. Мав двох синів — Івана (Ганса) та Юрія.
1905 року Менцинський виступав у Лондоні в Королівському театрі Ковент-Гарден. 1903 і 1908–1909 роках співав у Львівській опері, у 1910–1926 роках був солістом опери у Кельні. Виступав також у Мюнхені, Дармштадті та Берліні. З 1926 року знову співав у Стокгольмській опері. Невдовзі відкрив там школу співу, в якій сам викладав вокал. Він був фактично творцем шведської вокальної школи, яку так талановито продовжив його учень Арне Суннегорд.
Менцинський часто виступав з концертами на батьківщині, залучаючи до участі в них хорові колективи, зокрема, львівський «Боян», «Бандурист». У лютому 1916 року влаштував концерт для полонених українців у австрійському таборі Венцляр. Менцинський, як невтомний популяризатор української музичної культури за кордоном, постійно виконував твори українських композиторів: Миколи Лисенка («Очі горять», «Минають дні», «Гомоніла Україна», «Мені однаково» — всі на слова Тараса Шевченка),Д. Січинського («Дума про гетьмана Нечая», «Як почуєш вночі» на слова І. Франка), Я. Ярославенка («Гей, закуй мені зозуле» на слова В. Пачовського, С. Людкевича).
Мабуть, без перебільшення можна сказати, що Менцинський уперше показав у Галичині, а може, і взагалі в Україні, музику до «Кобзаря» в її найкращому і найвірнішому вигляді і став першим класичним виконавцем у нас стилю М. Лисенка… Ніхто, мабуть, тут досі не може забути того велетенського враження, яке робив Менцинський виконанням пісень «За думою дума», «Гомоніла Україна» або «Гетьмани, гетьмани»… Справді, так виконувати ці пісні не міг би ніякий чужий артист, хоч би і найбільший, а лиш український з крові і кості
↑Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 82. — ISBN 978-617-629-077-3.
Джерела
Деркач І. Модест Менцинський — героїчний тенор: нарис. — Львів : Каменяр, 1969. — 84 с.
Довідник з історії України (А—Я). Посібн. для серед. загальноосві. навч. закл / За заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста. — 2-ге вид., доопр. і доповн. — Київ : Генеза, 2001. — 1136 с.
Шуляр О. Д. Історія вокального мистецтва: монографія: Ч. ІІ / О. Д. Шуляр. — Івано-Франківськ : Видавництво Прикарпатського університету імені Василя Стефаника, 2012. — С. 316—319.
Гусар Ю. «Незабутній концерт» (у Чернівцях виступав оперний співак Модест Менцинський) // Буковинське віче. — 2012. — Вип. № 23. — С. 4.
Менцинський Модест Омелянович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 173.