Народилася в передмісті Лондона 11 травня 1892 року єдиною дитиною в сім'ї містера і місіс Вільям Рутерфорд Бенн. Її батько страждав слабоумством, а 4 березня 1883 року вбив власного батька (діда Маргарет Рутерфорд) нічним горщиком. 1904 року його помістили у психіатричну лікарню для божевільних злочинців, з якої через 7 років випустили на опіку брата[8]. Немовлям Маргарет була перевезена до Індії, де виховувалася до трьох років, а після самогубства своєї матері знову повернулася до Великої Британії, де стала жити разом з тіткою. Освіту Рутерфорд отримала у Вищій школі Вімблдон.
Свою кар'єру розпочала як учителька ораторського мистецтва. 1925 року, у віці 33 років, дебютувала на сцені театру «Олд Вік» в Лондоні. У кіно почала з'являтися в середині 1930-х, переважно в комедіях. 1945 року одружилася з актором Стрингером Девісом, з яким пізніше знялася разом у багатьох фільмах.
У 1961 році Рутерфорд присвоєно звання Офіцера ордена Британської імперії, а в 1967 році вона отримала підвищення до рангу кавалерственної дами.
У тому ж 1961 році акторка виконала роль міс Марпл у фільмі Джорджа Поллока «Вбивство, сказала вона» за романом Агати Крісті «О 4. 50. з Паддінгтона», після чого втілила її ще в 4-х фільмах серії, які вільно базувалися на романах Крісті, та мали глядацький успіх. Ці фільми носили комедійний характер, а міс Марпл у виконанні Рутерфорд була енергійною, бойовою жінкою, чим разюче відрізнялася від персонажки в оригінальних творах. З цієї причини сама Агата Крісті спочатку не була в захваті від гри Рутерфорд, проте після особистого знайомства з нею і дружби, що виникла далі, змінила свою точку зору, і навіть присвятила Маргарет Рутерфорд свій роман «Дзеркало тріснуло», що вийшов в 1963 році[9].
У 1964 році Маргарет Рутерфорд стала володаркою премій «Оскар» і «Золотий глобус» за виконання ролі герцогині Брайтонської у фільмі «Дуже важливі персони», де головні ролі виконали Елізабет Тейлор і Річард Бертон. За роль місіс Квіклі[7] у фільмі «Фальстаф» (1965) королева Єлизавета II нагородила Рутефорд дворянським званням.
Останні роки Рутефорд страждала від хвороби Альцгеймера. Вона померла від пневмонії 22 травня 1972 року в невеликому селі Челфонт-Сент-Пітер в графстві Бакінгемшир, і була похована на кладовищі при церкві Св. Джеймса в Джеррадс-Кросс[10].