Народилася 9 червня1981 року в Єрусалимі, в сім'ї лікаря безпліддя і репродуктивного ендокринолога Авнера Гершлага і колишньої домогосподарки Шеллі Стівенс (нині мати — агентка Наталі). Предки акторки за материнською лінією — євреї з Російської імперії і Австро-Угорщини, а за батьківською — з Румунії і Польщі. Сценічний псевдонім «Портман» — дошлюбне прізвище бабусі-акторки за материнською лінією.
Коли Наталі було 3 роки, сім'я переїхала з Ізраїлю до США, де батько міг підвищити кваліфікацію. Спершу вони жили у Вашингтоні, де вона відвідувала єврейську денну школу Чарльза Е. Сміта (англ.Charles E.[6] Smith Jewish Day School), а в 1988 році переїхали до Коннектикуту і остаточно влаштувалися в Лонг-Айленді, штат Нью-Йорк, в 1990 році.
З чотирьох років Наталі займалася танцями і виступала з місцевими трупами. Відвідувала єврейську денну початкову школу Соломона Шехтера (англ.Solomon Schechter Day School) в містечку Глен Коув, штат Нью-Йорк і закінчила середню школу Сіоссет (англ.Syosset High School).
Мала стосунки з акторами Гаелем Гарсією Берналем і Джейком Джилленголом. У травневому номері журналу «Vogue» за 2002 рік назвала Лукас Хаас[en] і Мобі своїми близькими друзями. Інформацію про стосунки з вокалістом «Maroon 5»Адамом Левіном сам він спростовував. За інформацією деяких ЗМІ[7][8], у 2006 або 2007[9] році Портман зустрічалася з Нетом Ротшильдом. Знявшись у кліпі на пісню «Carmensita», Портман мала стосунки з венесуельським фолк-співаком Девендрою Банхартом.
Під час зйомок фільму «Чорний лебідь» почала стосунки з хореографом фільму — танцюристом Нью-йоркського театру балету Бенджаміном Мільп'є. У грудні 2010 року представники акторки повідомили про заручини та вагітність Портман.
14 червня2011 року Наталі народила сина Алефа Портман-Мільп'є. 4 серпня2012 одружилася з Мільп'є. У 2014 році пара переїхала до Парижу, де чоловік посів посаду балетмейстера театру Паризької опери. Портман навіть заявила про своє бажання залишитися в Парижі та отримати французьке громадянство. В 2016 році пара повернулася до Лос-Анджелесу.
1998 року Портман стала співавторкою дослідницької роботи на тему «Ферментативне вироблення водню», яка дала їй можливість брати участь в наукових змаганнях «Intel». Портман пропустила прем'єру фільму «Зоряні війни. Епізод I», щоб підготуватися до випускних іспитів.
Після закінчення зйомок у фільмі «Там, де серце» (2000) Портман вступила на психологічний факультет Гарвардського університету. В одному з інтерв'ю вона сказала, що протягом наступних 4 років не зніматиметься ніде, окрім «Зоряних війн», щоб концентруватися на навчанні. Портман брала участь у дослідженнях відомого американського адвоката Алана Дершовітца, що відзначено в його книзі «case Israel». Опублікувала відгук на опубліковане в університетській газеті есе антиізраїльського спрямування. У 2002 році у співавторстві опублікувала дослідницьку робоу «Активність лобової частки мозку при об'єктній постійності» (англ.Frontal Lobe Activation During Object Permanence). Наукові роботи Портман зробили її однією з небагатьох акторок з певним числом Ердеша-Бейкона. У 2003 році Портман закінчила Гарвард з дипломом бакалавра з психології. Весною 2004 років Портман проходила навчання в Єврейському університеті в Єрусалимі.
Під час навчання Портман не припиняла акторську діяльність. З червня по вересень 2000 року вона брала участь в зйомках фільму «Зоряні війни. Епізод II. Атака клонів», що проходили в Сіднеї і Лондоні. Вийшовши в прокат 16 травня 2002 року, фільм, як і попередній в серії, не одержав широкого визнання у критики: дві номінації на «Золоту малину» (найгірша жіноча роль другого плану і найгірша екранна пара), але в той же час номінація на премію «Сатурн» і виграш премії Teen Choice Awards.
Правозахисний активізм
Портман з дитинства є вегетаріанкою і захищає права тварин і довкілля, була членкинею трупи World Patrol Kids. Вона не вживає продукти тваринного походження, не носить хутро, пера і шкіру. У 2007 році запустила власну лінію взуття з штучних матеріалів, а також з'їздила до Руанди разом з Джеком Ханною знімати документальний фільм «Горили на межі» (англ.Gorillas on Brink). В 2009 році взяла участь в рекламній кампанії PETA проти використовування натурального хутра.
У 2004 і 2005 роках відвідувала Уганду, Гватемалу і Еквадор як посолка організації FINCA International, яка допомагає жінкам бідних країн одержати мікрокредити на власний бізнес. В інтерв'ю на концерті Live 8 у Філадельфії і на передачі Foreign Exchange with Fareed Zakaria каналу PBS Портман говорила про мікрофінансування жінок. В березні 2006 року виступила з лекцією в Колумбійському університеті на курсі тероризму і контртероризму, розказавши про свій фільм «V означає вендета». 29 квітня 2007 року на недільній передачі каналу ABC This Week with George Stephanopoulos Портман обговорила свою роботу з FINCA і яку користь це може принести жінкам і дітям країн третього світу. Восени того ж року відвідала кілька університетів, включаючи Гарвард, Каліфорнійський університет в Лос-Анджелесі і в Берклі, Стенфорд, Принстон, Нью-йоркський та Колумбійський університети, щоб розказати студентству про силу мікрофінансування і переконати їх вступати в FINCA.
Акторка брала участь і в передвиборчих президентських кампаніях різних років. У 2004 році підтримувала кандидата від Демократичної партії Джона Керрі, а на попередніх виборах 2008 року — сенаторку Гілларі Клінтон. Підтримувала Барака Обаму.
Кінокар'єра
Перші ролі
Усі канікули Наталі Портман проводила в театральному таборі Stagedoor Manor Performing Arts Camp. В 10 років брала участь в кастингу до спектаклю «Ruthless!» про дівчинку, що збирається вчинити вбивство, щоб одержати головну роль в шкільній постановці, і була вибрана дублеркою Лаури Белл Банді. В 11 років агент фірми «Revlon» запропонував їй стати моделлю, але вона відмовилася, оскільки хотіла концентруватися на акторстві. В інтерв'ю одному з журналів Портман сказала: «Я відрізнялася від інших дітей. Я була амбітна, знала, що мені подобається і чого я хочу, і старанно працювала. Я була дуже серйозною дитиною».
У 1994 році Портман пройшла кастинг до фільму Бессона «Леон» (фр.«Le'on»), де зіграла свою першу головну роль, підлітку Матильду, яка дружить з найманим вбивцею Леоном (Жан Рено). Незабаром після отримання ролі акторка в цілях секретності узяла псевдонім «Портман», проте на DVD-диску з режисерською версією фільму вона згадується в титрах як Наталі Гершлаг. Фільм вийшов в прокат 18 листопада 1994 року і став класикою кінематографу.
У тому ж році Портман з'явилася в короткометражному телевізійному фільмі «Developing» в ролі Ніни, дочки хворої на рак легень Брі (Лоурен Кон).
Розвиток кар'єри
У 1995 році Портман зіграла у фільмі «Протистояння» з Аль Пачино і Робертом Де Ніро в ролі Лорен Густафсон, прийомної дочки протагоніста. Хоча фільм не одержав ніяких нагород, він був відзначений критикою і став комерційно успішним.
У 1996 році на екрани вийшло відразу три фільми з участю акторки. Роль Марті в мелодрамі «Красиві дівчата» — у фільмі про життя і стосунки колишніх однокласників. Роль Лори Дендрідж в мюзиклі Вуді Аллена «Всі говорять, що я люблю тебе». Третім був фільм «Марс атакує!» — фантастична комедія Тіма Бертона про спробу захоплення Землі марсіянами. Тут Портман зіграла Теффі Дейл, дочку президента США. Передбачалося, що Портман одержить головну роль у фільмі «Ромео + Джульєта», але режисер Баз Лурманн вирішив, що вона дуже мала, і роль відійшла до Клер Дейнс.
Наталі Портман виконала головну роль в бродвейській постановці «Щоденник Анни Франк» (1997) за реальним щоденником єврейської дівчинки, який та вела в період нацистської окупації Нідерландів.
Перші номінації
У 1999 вийшов фільм Джорджа Лукаса «Зоряні війни. Епізод I. Прихована загроза» з Портман в ролі Падме Амідали, королеви планети Набу. До зйомок акторка не бачила попередніх фільмів серії. Хоча в технічних номінаціях картина претендувала на «Оскар», в цілому вона одержала змішані відгуки критики і була номінована на сім премій «Золота малина», включаючи номінацію за гіршу екранну пару (Наталі Портман і Джейк Ллойд). Проте фільм зібрав в світовому прокаті 924.3 мільйони доларів і став дев'ятим в списку найкасовіших.
У вересні того ж року Портман з'явилася в драмі «Де завгодно, тільки не тут», втіливши Енн Август, погляди на життя якої відрізняються від планів її матері (Сюзен Сарандон). За роль Портман була номінована на премії «Молода акторка» і «Золотий глобус» (найкраща жіноча роль другого плану). Критикиня Мері Елізабет Вільямс назвала акторку «дивовижною» і відзначила, що вона «на відміну від інших акторок її віку, не дуже сентиментальна і не дуже мужня».
Портман зіграла у фільмі «Там, де серце» (2000). Її героїня, вагітна в 17 років Новалі Нейшн, залишається одна в чужому місті, без коштів і людей, які можуть їй допомогти, і вирішує почати життя наново. Роль номінована на премії «Молода акторка» і Teen Choice Awards — і виграла премію Young Star Awards.
У липні 2001 року Портман зіграла Ніну в спектаклі за п'єсою А. П. Чехова «Чайка» в театрі Делакорт. В постановці Майка Ніколса також були задіяні Меріл Стріп, Кевін Клайн і Філіп Сеймур Гоффман. В тому ж році Наталі Портман стала однією з багатьох знаменитостей, що з'явилися в незначних ролях в комедії Бена Стіллера «Зразковий самець». Портман також зіграла невелику роль у військовій драмі Ентоні Мінгелли «Холодна гора» з Ніколь Кідман і Джудом Лоу.
У 2004 році Портман з'явилася в двох незалежних фільмах. Драма Зака Браффа «Країна садів», де вона зіграла патологічну брехуху на ім'я Сем. Картина широко визнана критикою, а Портман номінована на дві премії MTV Movie Awards і чотири премії Teen Choice Awards. Роль Еліс у фільмі Майка Ніколса «Близькість», молодої стриптизерки, що приїхала до Лондона з Америки, і історія її відносин з Деном Вульфом (Джуд Лоу) принесла Портман премію «Золотий глобус», а також ряд номінацій на інші премії, включаючи «Оскар» і BAFTA.
15 травня 2005 року на Каннському кінофестивалі відбулася прем'єра третього приквелу до «Зоряних воєн», «Зоряні війни. Епізод III. Помста Ситхів». Епізод був прийнятий критикою і публікою набагато тепліше за попередні два. Гра Портман відзначена номінаціями на премії «Сатурн» і Teen Choice Awards. Тоді ж вийшла картина «Вільна зона». На зйомках фільму в Єрусалимі Портман готувалася до сцени поцілунку. Перехожі помітили, що в кадр потрапляє Стіна плачу, і прогнали акторку і знімальну групу. В кінці року відбулася прем'єра фільму «V означає Вендетта» з Портман у головній ролі. Стрічка поставлена за однойменним антиутопічним графічним романом Алана Мура. Дія відбувається в 2038 році, Британія — тоталітарна держава. Героїню Портман Іві Геммонд заарештовують за антиурядову діяльність, тому акторці довелося голити голову налисо. З приводу зачіски акторка сказала: «Різкі необоротні зміни завжди цікаві, і саме це додало мені сміливості». Після зйомок Портман вирушила до Нью-Йорка, де поліцейським не сподобався її підозрілий вигляд; при перевірці виявилася відсутність реєстрації. За роль Іві акторка була номінована на премії «сатурн» і Teen Choice Awards.
В кіноальманаху «Париж, я люблю тебе» (2006) Портман зіграла у фрагменті «Faubourg Saint-Denis». Її героїня, дівчина на ім'я Франсін, майбутня акторка, закохується в сліпого Томаса (Мельхіор Беслон). В кінці 2006 року вийшов фільм Мілоша Формана «Примари Гойї», де Портман з'явилася в ролі Інес Бельбатуа, музи Франсіско Гойї. До цього режисер не бачив жодної роботи Портман, але помітив її схожість з героїнею картини Гойї «Молочник з Бордо» і запросив на зйомки.
У травні 2007 року фільм Вонга Кари Вая «Мої чорничні ночі» з Портман в ролі другого плану відкрив конкурсну програму 60-х Канн. Героїня Поргман — Леслі, гравчиня, звикла блефувати і тому вважала повідомлення про швидку смерть батька черговою брехнею. Коли ж виявляється, що батько дійсно помер, вона картається провиною, що не повірила. 3 вересня вийшло відразу два фільми з участю Портман: пригодницька комедія «Потяг на Дарджілінг» і короткометражка «Готель „Шевальє“», пролог до цього фільму. В обох картинах акторка виконала епізодичну роль подруги молодшого з трьох братів Джека. В листопаді побачив світ фільм Зака Хельма «Лавка чудес». Портман з'явилася в ролі Моллі Магоні, юної піаністки, яка працює в магазині іграшок містера Магоріума (Дастін Гоффман).
Лютий 2008 року ознаменувався виходом в прокат історичної драми «Ще одна з роду Болейн» про епоху правління короля Генріха VIII і суперництво сестер Анни (Наталі Портман) і Марії (Скарлетт Йоганссон) Болейн за його серце. Для Портман це і режисерський дебют — 1 вересня вийшла короткометражка «Єва», а 6 вересня — кіноальманах «Нью-Йорк, я люблю тебе», де Поргман виконала й акторську роботу.
У жовтні 2009 відбулася прем'єра військової драми «Брати» з участю Джейка Джилленгола, Тобі Магуайра і Портман в головних ролях. Фільм розповідає про відчуття, що раптово спалахнули між Грейс Кехілл і Томмі, молодшим братом її чоловіка Сема, що пішов на війну до Афганістану.
У 2009 йшли зйомки драми з робочою назвою «17 фотографій Ізабель» з Портман в головній ролі. Її героїня — молода адвокатка Емілія Грінліф, що пережила жахливу трагедію: її новонароджена дочка Ізабель померла, проживши всього один день. Емілія впадає в глибоку депресію. Знов знайти смак до життя героїні допомагає спілкування з 5-річним сином чоловіка від першого шлюбу. Поргман також є продюсеркою цієї картини. Фільм вийшов на екрани в Україні з назвою «Кохання та інші обставини».
У 2011 р. Наталі Портман нагороджена «Оскаром» за головну роль у фільмі «Чорний лебідь».
Наталі Портман і Україна
25 березня 2022 року у своєму Instagram виставила малюнок з прапоромУкраїни та написала такий текст: Моє серце з народом України та опікунами й організаторами біженців на місцях. Я вмикаю деякі ресурси нижче, якщо ви зможете приєднатися до мене на підтримку. #standwithukraine 💛💙