Мансурова Цецилія Львівна

Мансурова Цецилія Львівна
Народилася	20 березня (1 квітня) 1896 Москва, Російська імперія
Померла	22 січня 1976(1976-01-22)[1] (79 років) Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	акторка
Alma mater	Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1919)
Заклад	Театр імені Є. Вахтангова
Рід	Шереметєви
Нагороди
IMDb	ID 0544012

Цецилія Львівна Мансурова (справжнє прізвище — Воллерштейн; 1896^[2] — 1976) — російська радянська актриса, педагог. Народна артистка СРСР (1971).

Біографія

Могила Мансурової на Новодівичому кладовищі Москви.

Народилася 8 [20] березня 1896 року (за іншими даними — у 1897 році) в Москві, в єврейській родині.

У 1919 році закінчила юридичний факультет Київського університету. З 1919 року — студентка, потім актриса Московської драматичної студії Є. Б. Вахтангова (з 1920 року — 3-я студія МХАТ), яка перебувала в Мансуровському провулку, за назвою якого взяла сценічний псевдонім. З 1926 року Студія стала називатися Театром імені Є. Вахтангова.

Під час німецько-радянської війни працювала художнім керівником фронтового філії Театру імені Є. Вахтангова (1942—1945), де поставила п'єсу «Не в свої сани не сідай» Олександра Островського (1944).

З 1925 року навчалась в театральній школі при театрі імені Є. Вахтангова (з 1939 — Театральне училище імені Б. В. Щукіна, нині Театральний інститут імені Бориса Щукіна) (з 1946 — професор).

Померла 22 січня 1976 року в Москві. Похована на Новодівичому кладовищі (ділянка № 2) поруч з чоловіком^[3].

Родина

• Батько — Лев Лазаревич Воллерштейн, інженер
• Мати — Фаня Юхимівна Гальперіна (1877—1964), домогосподарка
• Брат — Леонід (1902—1980)
• Дядько — Лев Юхимович Гальперін (1872—1951), історик і публіцист.
• Чоловік — граф Микола Петрович Шереметєв (1903—1944). Через любов до актриси пішов на розрив з ріднею, не виїхав в еміграцію, залишився в більшовицькій Росії. Служив скрипалем і концертмейстером у театрі імені Є. Вахтангова, писав музику до спектаклів. Не раз заарештовувався. І кожного разу представники адміністрації і популярні артисти театру їздили до своїх могутніх шанувальників, домовлялись про звільнення. У 1944 році трагічно загинув на полюванні за нез'ясованих обставин. Актриса більше не одружувалася.

Нагороди та звання

• Заслужена артистка РРФСР (1937)
• Народна артистка РРФСР (24 березня 1943)
• Народна артистка СРСР (1971)
• Орден Трудового Червоного Прапора (1946) — у зв'язку з 25-річчям Театру імені Є. Вахтангова
• Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• Медаль «В пам'ять 800-річчя Москви»

Творчість

Фонтан «Принцеса Турандот» біля Вахтанговського театру на Арбаті (скульптор О. М. Бурганов, 1999). Першою виконавицею ролі була Ц. Л. Мансурова.

Ролі у 3-й студії МХТ та Театрі імені Є. Вахтангова

• 1919 — Олена Карміна — «Одруження Белугіна», уривок з п'єси Олександра Островського та М. Я. Соловйова
• 1922 — Принцеса Турандот — «Принцеса Турандот», за ф'ябою Карло Ґоцці, реж. Євген Вахтангов
• 1924 — Донья Уррака  — «Комедії Меріме» («Рай і пекло»; з циклу «Театр Клари Газуль» П. Меріме), реж. А. Д. Попов
• 1926 — Зойка  — «Зойчина квартира» Михайла Булгакова , реж. А. Д. Попов
• 1927 — Ксенія  — «Розлом» Бориса Лавреньова , реж. А. Д. Попов
• 1929 — Лізавета Іванівна  — «Змова почуттів» — ​​інсценування роману «Заздрість» Юрія Олеші , реж. А. Д. Попов
• 1930 — Соня  — «Авангард» Валентина Катаєва , реж. А. Д. Попов
• 1930 — Моллі  — «Сенсація» Бена Гехта і Ч. Макартура , реж. Рубен Симонов
• 1930 — Леді Мільфорд  — «Підступність і любов» Фрідріха Шиллера , реж. П.авло Антокольський, О. М. Басов, Борис Захава
• 1932 — Шурка  — «Єгор Буличов та інші» Максима Горького , реж. Б. Є. Захава
• 1933 — Жанна Барб'є  — «Інтервенція» Л. І. Славіна , реж. Р. М. Симонов
• 1934 — Дельфіна де Нюсенжен [введення] — «Людська комедія» за Онорем де Бальзаком , реж. А. Д. Козловський і Борис Щукін
• 1935 — Віра Газгольдер  — «Дорога квітів» Валентина Катаєва , реж. І. М. Рапопорт, О. Н. Басов
• 1936 — Беатріче  — «Багато галасу з нічого» Вільяма Шекспіра , реж. М. Д. Синельникова, І. М. Рапопорт]]
• 1937 — Леонтина де Серізі [введення] — «Людська комедія» за О. де Бальзакои , реж. А. Д. Козловський, Б. В. Щукін
• 1941 — Інкен Петерс  — «Перед заходом сонця» Ґергарта Гауптмана , реж. Олександра Ремізова
• 1941 — Баронеса Штраль  — «Маскарад» Михайла Лермонтова , реж. Андрій Тутишкін
• 1942 — Роксана  — «Сірано де Бержерак» Едмона Ростана , реж. Микола Охлопков
• 1945 — Тетяна Львівна  — «Новорічна ніч» А. К. Гладкова , реж. Борис Бабочкін
• 1948 — Аліса Ленгдон  — «Глибоке коріння» Дж. Гоу і А. д'Юссо, реж. Р. Н. Симонов, А. М. Габович
• 1948 — Ольга  — «Макар Діброва» Олександра Корнейчкуа , реж. І. М. Рапопорт
• 1949 — Христина Падер  — «Змова приречених» М. Є. Вірти , реж. Р. Н. Симонов, А. М. Габович
• 1950 — Фантина  — «Знедолені» Віктора Гюго , інсценування Станіслава Радзінського , реж. Олександра Ремізова
• 1952 — Мати Хуана  — «Сива дівчина» Хе Цзінчжі та Дін Ні , реж. Сергій Герасимов, С. І. Самсонов, Тетяна Ліознова
• 1953 — Частухін  — «Кандидат партії» А. А. Крона , реж. Б. Є. Захава
• 1954 — Аркадіна  — «Чайка» Антона Чехова , реж. Б. Є. Захава
• 1956 — Маргарита  — «Одна» С. І. Альошина , реж. А. І. Ремізова
• 1956 — Філумена Мартурано  — «Філумена Мартурано» Е. де Філіппо , реж. Євген Симонов
• 1958 — Георгія  — «Ангела» Г. Севастікоглу , реж. А. І. Ремізова
• 1961 — Наталя Сергіївна  — «Російський ліс» за Леонідом Леоновим , реж. Ф. П. Бондаренко
• 1962 — Ганна Дмитрівна Кареніна  — «Живий труп» Лева Толстого , реж. Р. М. Симонов
• 1963 — Софія Казимирівна  — «Залізний ангел» Павла Ніліна , реж. А. І. Ремізова
• 1970 — Бабуся Ліза  — «Людина з рушницею» Миколи Погодіна , реж. Є. Р. Симонов

Фільмографія

• 1958 — Люба моя людина — Ашхен Оганян
• 1969 — Печерні люди (фільм-спектакль)
• 1972 — Мармуровий будинок — тітка Ніна

Документальні фільми

• 2007 — Прекрасна насмішниця. Цецилія Мансурова (реж. Є. Нікітан)

Література

• Симонов Р. З Вахтангова. М.: Мистецтво, 1959 . — 194 с.
• Перша Турандот: Книга про Народній артистці СРСР Ц. Л. Мансурової / Ред.-упоряд. С. С. Кауфман, М. В. Щедровицкая; Ред. Н. В. Захава; Худож. І. В. Голіцин, І. В. Голіцин. М.: СОТ, 1986. — 408 с.: іл.

Примітки

1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
   d:Track:Q37312
2. Цецилия Мансурова. Архів оригіналу за 19 липня 2019. Процитовано 2 жовтня 2020.
3. МАНСУРОВА (ВОЛЛЕРШТЕЙН) ЦЕЦИЛИЯ ЛЬВОВНА (1896—1976). Архів оригіналу за 19 липня 2019. Процитовано 2 жовтня 2020.

Посилання

• Мансурова Цецилія Львівна // Енциклопедія «Кругосвєт».
• Ц. Л. Мансурова на сайті Театру ім. Євг. Вахтангова
• КОРИФЕЇ :: Цецилія МАНСУРОВА [Архівовано 2 грудня 2020 у Wayback Machine.]
• Цецилія Львівна МАНСУРОВА [Архівовано 16 лютого 2020 у Wayback Machine.]
• «Мансурова, Цецилія. Втілення вахтанговської загадки», — 7 квітня 2007, Канал «Культура»
• «Прекрасна насмішниця»: Телевізійна програма про Ц. Л. Мансурової (2007).
• відео — «Театр моєї пам'яті»: «Цецилія Мансурова»: цикл телепередач Веніаміна Смєхова