PROFILBARU.COM

Ремізова Олександра Ісааківна
Ремізова Олександра Ісааківна
Народилася	16 (29) травня 1903; Тифліс, Російська імперія
Померла	20 листопада 1989 (86 років); Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР
Діяльність	акторка, театральна режисерка, театральний педагог
Вчене звання	професор
Відомі учні	Борисова Юлія Костянтинівна, Михайло Ульянов і Василь Лановий
Заклад	Державний академічний театр імені Є. Вахтангова, Театральний інститут імені Бориса Щукіна і Санкт-Петербурзький театр комедіїd
Нагороди	;
	; ; ;

Олександра Ісааківна Ремізова (16 травня 1903, Тбілісі, — 20 листопада 1989, Москва^[1]) — російська і радянська актриса, театральна режисерка, педагог. Народна артистка РРФСР (1957)^[2].

Життєпис

Олександра Ремізова народилася в родині лікаря. Навчалася в Харківській гімназії, по закінченні якої займалася в драматичній студії під керівництвом Вільнера при театрі Миколи Синельникова^[1].

У 1920 році Олександра Ремізова вступила до Мансуровської студії, яка в тому ж році стала 3-ю студією МХТ, а в подальшому — Театром імені Євг. Вахтангова^[1]. У цьому театрі Ремізова служила до кінця свого життя, а на початку 1920-х грала в поставлених Євгеном Вахтанговим спекталях «Чудо святого Антонія» Моріса Метерлінка, «Весілля» Антона Чехова і «Принцеса Турандот» Карло Гоцці^[3]. Надалі яскраво заявила про себе як гострохарактерна актриса, серед кращих ролей — Марія Токарчук в «Інтервенції» Л. Славіна^[2].

З другої половини 1930-х років Олександра Ремізова займалася переважно режисурою. Дебютним для неї став спектакль «Флорісдорф» за п'єсою Фридріха Вольфа (1936) — спільна постановка з П. Антокольським^[1].

У роки німецько-радянської війни Олександра Ремізова була режисером фронтового філії Театру імені Євгена Вахтангова. Разом з бійцями 1-го Українського фронту філія пройшла шлях від Сталінграда до Берліна^[1].

Серед найбільш відомих вистав, поставлених Олександрою Ремізовою, — «Перед заходом сонця» Гергарта Гауптмана, з Михайлом Астанговим у головній ролі, «Ідіот» за Федором Достоєвським, «Насмішкувате моє щастя» Леоніда Малюгіна, «На всякого мудреця досить простоти» Олександра Островського.

Як режисерка Олександра Ремізова працювала з багатьма видатними театральними художниками, включаючи Вадима Риндіна, Володимира Дмитрієва, Йосипа Сумбаташвілі, але її улюбленим художником був Микола Акімов, який оформив, зокрема, виставу «На всякого мудреця досить простоти»^[1]. У свою чергу, Ремізова поставила кілька вистав у Театрі Комедії Акімова^[1].

Протягом ряду років Олександра Ремізова викладала акторську майстерність у Театральному училищі імені Бориса Щукіна^[1].

Похована на Новодівочому кладовищі Москви^[4].

Почесні звання

Заслужена артистка РРФСР (1946)
Народна артистка РРФСР (1957)

Творчість

Акторські роботи в театрі

1921 — «Чудо святого Антонія» Моріса Метерлінка. Постановка Євгена Вахтангова — гостя
1921 — «Весілля» Антона Чехова. Постановка Є. Вахтангова — гостя
1922 — «Принцеса Турандот» Карло Гоцці. Постановка Є. Вахтангова — Зеліма
1924 — «Комедії Меріме». Постановка Олексія Попова — Перичолла
1924 — «Лев Гурич Синичкін» Дмитра Ленського — Варя
1928 — «Зойчина квартира» Михайла Булгакова — 3-я безвідповідальна дама
1929 — «Змова почуттів» Юрія Олеші — Зиночка
1933 — «Інтервенція» Лева Славіна. Постановка Р. Симонова — Марія Токарчук
1934 — «Людська комедія» Оноре де Бальзака. Постановка О. Козловського і Бориса Щукіна — Кораллі

Театральні постановки

Театр імені Є. Вахтангова

1936 — «Флорісдорф» Фрідриха Вольфа (спільно з П. Антокольським)
1940 — «Небезпечний поворот» Джона Прістлі (спільно з А. Горюновим)
1941 — «Перед заходом сонця» Гергарта Гауптмана. Художник Володимир Дмитрієв
1946 — «Кому підпорядковується час» братів Турів, Лева Шейніна
1947 — «Приїздіть у Дзвонкове» Олександра Корнійчука
1948 — «Всі мої сини» Артура Міллера
1950 — «Знедолені» за мотивами роману Віктора Гюго. Художник Микола Акімов
1952 — «В наші дні» А. Софронова (спільно з Рубеном Симоновим)
1953 — «Європейська хроніка» Олексія Арбузова (спільно з Р. Симоновим)
1954 — «Перед заходом сонця» Г. Гауптмана (нова редакція)
1955 — «На золотому дні» за Д. Мамину-Сибіряку. Художник С. Ахвледіані
1956 — «Одна» Самуїла Альошина
1958 — «Ідіот» за романом Федора Достоєвського (інсценізація Юрія Олеші). Художник Ісаак Рабинович
1960 — «Дами і гусари» Александер Фредро. Художник С. Ахвледіані
1960 — «П'єса без назви» Антона Чехова
1962 — «Чорні птахи» Миколи Погодіна
1963 — «Залізний ангел» П. Ніліна
1963 — «Мільйонерка» Бернарда Шоу. Художник М. Акімов
1965 — «Насмішкувате моє щастя» Леоніда Малюгіна. Художник С. Ахвледіані
1968 — «На всякого мудреця досить простоти» Олександра Островського. Художник М. Акімов
1985 — «Ключ до сновидінь»^[1]

Фронтова філія Театру ім. Є. Вахтангова

1942 — «Весільна подорож» В. Диховичного та М. Слобідського (спільно з А. Габовичем)
1942 — «Наш кореспондент» М. Меттера та Л. Левіна (разом з А. Габовичем та Ганною Орочко)
1943 — «Ласкаво просимо!» Олександра Штейна і З. Аграненко
1944 — «Десь у Москві» В. Масса та М. Червінського (спільно з А. Габовичем)^[1]

Театр Комедії

1944 — «На жвавому місці» Олександра Островського (спільно з М. Акімовим)
1947 — «Про друзів-товаришів» (спільно з М. Акімовим)
1961 — «Милий брехун» («Милий брехун») Дж. Кілті
1973 — «Гра з кішкою»

Роботи на телебаченні

«Тупиковий художник» за Миколою Лєсковим (телеспектакль, разом з Л. Федотовим)
«Людина йде вперед» (телеспектакль)
«Бабусин роман» (телеспектакль)^[1]

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м Александра Ремизова. Актёры (рос.). Театр им. Е. Вахтангова (официальный сайт). Архів оригіналу за 29 грудня 2012. Процитовано 4 листопада 2012.
↑ ^а ^б Ремизова, Александра Исааковна // Театральная энциклопедия (гл. ред. П. А. Марков). — М. : Советская энциклопедия, 1965. — Т. 4.
↑ Ремизова, Александра Исааковна (рос.). Энциклопедия «Кругосвет». Архів оригіналу за 29 грудня 2012. Процитовано 4 листопада 2012.
↑ Московские могилы. Ремизова А. И. moscow-tombs.ru. Архів оригіналу за 29 травня 2013. Процитовано 12 липня 2013.<)