Історично — прадавня етнічна українська земля з часів Київської Руси до вигнання місцевого населення в 1946—1947 рр. В 1782 році циркуль (повіт) Лісько ділився на 25 територіально-адміністративні одиниці. До 1918 року в повіті проживало 74118 жителів.
Повіт знаходиться у південній частині воєводства. Адміністративний центр — місто Лісько. Станом на 1.01.2008 населення становить 26 535 осіб, площа 834,94 км².
Згідно з переписом населення 1931 р. в Ліському повіті тодішнього Львівського воєводства 70 346 осіб (63,05 % від загальної кількості) визнали себе українцями за рідною мовою[2].
9 вересня 1944 року в Любліні за вказівкою верховної радянської влади було укладено угоду між Польським комітет національного визволення та урядом УРСР, що передбачала польсько-український обмін населенням[3]. З 15 жовтня 1944 по серпень 1946 року в Україну з Ліського повіту було депортовано 39 505 осіб (з 39 772 взятих на облік до виселення)[4].
↑Grzegorz Hryciuk. Przemiany narodowościowe i ludnościowe w Galicji Wschodniej i na Wołyniu w latach 1931—1948, Toruń 2005, Wyd. Adam Marszałek. (пол.)
↑Надбужанщина: Сокальщина, Белзчина, Радехівщина, Камінеччина, Холмщина і Підляшшя / Ред. кол.: М. Мартинюк (гол. ред.), Н. Олійник (літ. ред.), А. Демусь, О. Заставний, І. Калиневич, І. Кравчук, Н. Кравчук, В. Макар, В. Оренчук, Є. Стефанишин. Наукове товариство ім. Шевченка. — Нью-Йорк; Париж; Сидней; Торонто : Об’єднання надбужанців, 1986. — Т. 1. — С. 753-754. — (Український Архів. – Т. XLI)
↑ абMisilo E. Akcja Wisla. Dokumenty. — Warszawa : Archiwum Ukraińskie, 1993. — С. 410-412.(пол.)