PROFILBARU.COM

Вендзилович Мирон Дем'янович
Вендзилович Мирон Дем'янович
Народження	26 серпня 1919 Солинка, Ліський повіт
Смерть	8 квітня 1992 (72 роки) Львів
Поховання	Личаківський цвинтар
Країна; (підданство)	Польська Республіка; СРСР
Навчання	Краківська академія мистецтв і Національний університет «Львівська політехніка»
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Львів, Ужгород, Івано-Франківськ
Найважливіші споруди	Монумент Бойової Слави Радянських Збройних Сил
Заклад	Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва
Учні	Лучинський Остап Петрович
Нагороди
	Вендзилович Мирон Дем'янович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вендзилович.

Вендзило́вич Миро́н Дем'я́нович (26 серпня 1919, Солинка — 8 квітня 1992, Львів) — український архітектор.

Біографія

Народився в селі Солинка (нині село Ліського повіту Підкарпатського воєводства). Навчався в Хирівській гімназії (1931—1938) та Краківській академії мистецтв, закінчив інженерно-будівельний факультет Львівської політехніки (1946—1949).

Працював в Ужгороді в «Облсільпроекті». З 1953 року проживав у Львові. Працював у львівській філії «Діпроміст» (інженер проєкту, згодом головний архітектор). З 1964 року паралельно викладав історію інтер'єру у Львівському державному інституті прикладного і декоративного мистецтва. З 1971 року — доцент, пізніше — завідувач, а з 1984 року — професор кафедри проєктування інтер'єрів там само.

У 1964—1971 роках був головою львівської організації Спілки архітекторів України.

Лауреат Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка з архітектури 1972 року (у складі авторського колективу)^[1]. Проживав у Львові на вулиці Квітневій, 14^[2]. Помер у Львові, похований у родинному гробівці на Личаківському цвинтарі, поле № 60.^[3]

Творчість

Споруди

Центральний колгоспний ринок на вулиці Базарній, 11, тепер Краківський ринок.^[4]
Гуртожиток торгово-економічного інституту на нинішній вулиці Тершаковців, 2а.^[4]
Будинок Облспоживспілки в Ужгороді (1952—1954).
Будинок на вулиці Ужгородській, 17 у Береговому і (1954—1955).
Адміністративний корпус Лакофарбового заводу на вул. Хімічній, 2 у Львові (1954—1955).
Широкоекранний кінотеатр «Космос» у місті Івано-Франківськ (1957).
Співавтор (разом із Генріхом Швецьким-Вінецьким) проєкту планування малоповерхових житлових кварталів на Левандівці (Львів). Автор ряду одно- і двоповерхових житлових будинків цього району (1958).^[5]^[1]^[6]
Житлові квартали в районі Сигнівки (Львів, 1958, співавтор Генріх Швецький-Вінецький).^[6]
Житловий будинок на вулиці Керченській, 8 у Львові (1954—1958).
Проєкт планування і забудови міста Долина Івано-Франківської області (1959).
Будинок молоді у смт Брюховичі (1961—1962).
Планування житлового району між вулицею Варшавською і нинішім пр. Чорновола у Львові (1964, спільно із архітектором С. Домазаром).^[6]
Будинок для обчислювального центру, інституту «Укрземпроект» та кафе «Ватра» на пр. Чорновола у Львові (1962—1967).
Житловий будинок № 38 на нинішній вул. Вітовського.^[1]
Будинок фізичного факультету Львівського університету (1963—1968).
Санаторій «Дніпро» в місті Трускавець (проєкт 1969 року).
Лабораторний корпус Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва (1972, оригінальний фасад утрачено після реконструкції).
Спортивний корпус товариства «Динамо» на вулиці Вітовського 53 у Львові (1969—1972).^[6]
Інтер'єри ресторану «Трускавець» у Трускавці (1978).
Храм Різдва Пресвятої Богородиці у місті Новий Розділ (1991—2006).
Храм Святих Володимира і Ольги в с. Деревач (1990-1993)^[7].
Храм Святих апостолів Петра і Павла (Липники) (1990—1998).
Храм Святих Володимира і Ольги на вул. Симоненка, 5а у Львові (1991—1996).^[6]
Храм Святих апостолів Петра і Павла в селі Зимна Вода (1991—2005).

Укрземпроект (1967)
Гуртожиток на вул. Тершаковців
Вул. Вітовського, 53
Вул. Вітовського, 38
Церква св. Володимира і Ольги у Львові

Пам'ятники

Монумент бойової слави Радянських збройних сил у Львові (1971). Співавтори Дмитро Крвавич, Еммануїл Мисько, Ярослав Мотика, Олександр Пирожков архітектор Аполлон Огранович. Відзначений 1972 року Державною премією УРСР імені Тараса Шевченка, а 1974 — Золотою медаллю імені М. Грекова Академії мистецтв СРСР^[1].
Пам'ятник В. Стефаникові у Львові (1970—1971, скульптор Володимир Сколоздра)^[6]^[1].
Пам'ятник В. Стефаникові в Русові Снятинського району (1971, скульптор Володимир Сколоздра).^[8]
Пам'ятник С. Тудору на площі Маланюка у Львові [Архівовано 6 грудня 2017 у Wayback Machine.] (1980); (за іншими даними 1981)^[6]^[1].
Пам'ятник Олександрові Гаврилюку у сквері між вулицями Лисенка, Просвіти та Короленка у Львові (1982)^[1].
Пам'ятник на могилі В. З. Бісяріна на Личаківському кладовищі (1970, скульптор Валентин Подольський).^[8]
Пам'ятники землякам, загиблим у селах Жирова (1977, скульптор І. Балух)^[8], Дев'ятники (1979, скульптор І. Балух)^[8], Хлівчани (1979, скульптор Еммануїл Мисько).^[8]
Пам'ятники радянським солдатам у Добромилі (1980, скульптор Іван Кушнір)^[8] і Старому Самборі (1980, скульптор Іван Кушнір).^[8]
Пам'ятний знак загиблим односельчанам у Вільшанику Львівської області (скульптор Анатолій Галян)^[9].
Пам'ятний знак у селі Зав'язанці Львівської області (скульптор Євген Дзиндра)^[10].

Нереалізовані проєкти

Музей-заповідник козацької слави на острові Хортиця (проєкт 1965 року).
Пам'ятник Шевченкові у Львові. Співавтор — скульптор Л. Василюк (1989).

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Львів. Архітектурно-історичний нарис, 1989.
↑ Дорош А. Мешканці Нового Світу // Галицька брама. — 2008. — № 3—4 (159—160). — С. 29.
↑ Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 338. — ISBN 966-8955-00-5.
↑ ^а ^б Вуйцик В. С., Липка Р. М. Зустріч зі Львовом. — Львів : Каменяр, 1987. — С. 153.
↑ Фото будинків. Архів оригіналу за 7 січня 2015. Процитовано 19 січня 2013.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Архітектура Львова, 2008.
↑ Львова, Фотографії Старого (19 грудня 2016). Коротко про село Деревач і церкву Свв. Володимира та Ольги • Фотографії старого Львова. Фотографії старого Львова (укр.). Процитовано 23 вересня 2023.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Памятники истории и культуры Украинской ССР, 1987.
↑ Мисько Е. Пам'ять // Жовтень. — 1980. — № 5 (427). — С. 29, 156.
↑ Жовтень. — 1980. — № 5 (427). — С. 39.

Джерела

Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
Вендзилович Мирон Дем'янович // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 109 . — ISBN 5-88500-042-5.
Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів. Архітектурно-історичний нарис. — Київ : Будівельник, 1989. — ISBN 5-7705-0178-2.
Харчук Х. Вендзилович Мирон // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1: А—Ґ. — С. 344, 345. — Енциклопедія Львова_1 прим. — ISBN 978-966-7007-68-8.
Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог–справочник / АН УССР. Ин-т истории; Украинское общество охраны памятников истории и культуры; Редкол.: П. Т. Тронько (гл. ред.) и др. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 324. (рос.)