Командування — організаційно-штатний або створений тимчасово орган військового управління, який має у своєму складі штаб, служби, колективи, окремі посадові особи, що наділені правами і обов'язками стосовно оперативного керівництва військами (силами) у мирний і воєнний час. Через командування командувачі (головнокомандувачі) здійснюють процес цілеспрямованого впливу на війська, для підтримки готовності військ до виконання завдань за призначенням, їх підготовки та успішного виконання ними завдань у ході ведення операції (бойових дій).
Зміст
Командуванню оперативної ланки зазвичай підпорядковуються різні з'єднання та частини одного або, як виключення, різних видів (родів) збройних сил. Командуванню стратегічного рівня управління підпорядковуються об'єднання одного, а іноді і декількох видів збройних сил. Вперше командування, як орган управління військами, появилися в Королівських повітряних силах Великої Британії у 1936 році. За часів Другої світової війни багато армій союзників почали формувати такі ланки військового управління.
Командування збройних сил у регіональній зоні або на театрі воєнних дій є основним оперативним об'єднанням, призначеним для вирішення певних оперативно-стратегічних завдань.
Див. також
Література
- Радянська військова енциклопедія. «К-22» —ЛИНЕЙНЫЙ // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1979. — Т. 4. — С. 259. — ISBN 00101-236. (рос.)
Посилання
Література
- Рипенко Ю. Б. Управление войсками. Серия: Коммандос, Издательство: Харвест, АСТ, 2006 г. ISBN 978-5-17-036929-4
- Рендулич Л. Управление войсками. — М.: Воениздат, 1974.
