Мико́ла Микола́йович Каза́нський (нар. 3 (15) листопада 1858(18581115), Углич — 20 серпня 1914, Київ) — російський архітектор.
Микола Казанський народився 15 листопада (за старим стилем — 3 листопада) 1858 року в російському місті Угличі, в родині священика. У 1875 році Микола Казанський вступив до Московського училища живопису, ваяння та архітектури. Після закінчення курсу наук він підготував дипломний проект «Театру, що не згорає», за який у 1883 році отримав срібну медаль училища. Після закінчення училища деякий час працював у будівельному відділенні при Московській міській управі. У 1887 році вступає до Імператорської академії мистецтв у Санкт-Петербурзі. У 1889 році його проєкт «Сільської церкві з будинком для причта та школи» приносить йому велику срібну медаль Академії та звання «класного художника III-го ступеня».
У 1890 році Микола Казанський переїжджає до Києва. Тут у 1892 році він купує садибу з двоповерховим будинком на Подолі (вулиця Сагайдачного, 1; наразі втрачено) та одружується з Зінаїдою Юхимівною Капник — онукою іншого київського архітектора, військового інженера Івана Антонова. Деякий час був експертом з оцінки нерухомості у Київському кредитовому товаристві.
У 1896–1902 роках Микола Казанський обіймав посаду члена Київської міської управи, відповідального за будівну справу (може бути порівняна з сучасним статусом головного архітектора міста), йому були підпорядковані міські архітектори. Успішно виконував свої обов'язки в період інвестиційного буму кінця XIX — початку XX сторіч, протягом якого сам також звів низку будівель у дусі «київського ренесансу» та «російського стилю». Як представник муніципальної влади брав участь у зведенні Міського театру (тепер Національна опера України ім. Т.Г.Шевченка).
Переважну частину доробку М. М. Казанського становлять прибуткові будинки.
Помер Микола Казанський 20 серпня 1914 року, похований на Байковому кладовищі у Києві.
Портал «Мистецтво» Портал «Архітектура»