Народився 24 квітня1886 року у Кракові в родині вчителя історії та географії, директора гімназії Роберта Клеменсевича та Марії Юзефи з Рейхманів. Від 1892 року разом з батьками мешкав у Львові. Навчався у 5-й цісарсько-королівській гімназії імені гетьмана Станіслава Жолкевського, що розташовувалася на вул. Кушевича у Львові (нині — львівська філія Київського національного університету культури і мистецтв), де 1904 року з відзнакою склав іспит та отримав атестат зрілості. Під час навчання у гімназії його однокласниками були Станіслав Лемпицький, Маврицій Шлаффенберг[1][2].
У липні 1908 року захистив дисертацію на тему: «Сурми хлорид як іонізуючий розчинник» (пол.«Chlorek antymonowy jako rozczynnik jonizujący»; керівник — професор Львівського університету Станіслав Толочко) на отримання наукового ступеню — доктор філософії. Того ж року, як стипендіат Національного відділу, виїхав на стажування у Політехнічному інституті (м. Карлсруе, Німеччина), яке проходив впродовж 1908—1911 років у лабораторії професора Фріца Габера.
Тоді його зацікавила інша область наукових досліджень — електропровідність у газах. Працюючи у Карлсруе, він спільно з Габером у 1908 році розробив перший скляний електрод, який використовувався без змін протягом десятиліть. Через рік вони опублікували статтю з описом електрода[3][4].
Його вивезли до Казахстану, де у 1940—1942 роках відбував покарання. Після підписання угоди Сікорського-Майського30 липня1941 року, за яким Радянський уряд надав амністію всім польським громадянам, які перебували на той час в ув'язненні на радянській території, у тому числі, й військовополоненим. 28 серпня1942 року Зиґмунт Клеменсевич був звільнений з табору та у складі армії Владислава Андерса евакуйований до Ірану. Через Єгипет дістався до Великої Британії, де перебував у 1944—1956 роках. В еміграції, член-засновник Польського наукового товариства за кордоном. Засновник та завідувач кафедри фізики, декан Польського коледжу Лондонського університету. Після повернення до Польщі 22 квітня1956 року він був професором та завідувачем кафедри ядерної фізики Сілезької політехніки у Гливиці до виходу на пенсію у 1960 році.
Він був затятим альпіністом. Займався лижами — був досвідченим туристом-лижником. Він також займався фотографією, зокрема гірською, якій присвятив один розділ свого підручника «Zasady taternictwa». У міжвоєнний період був віце-президентом Польської лижної асоціації (пол.PZN).
Фізична хімія, радіоактивність, кінетична теорія матерії і термодинаміки, електрохімічні властивості радію і торію, колоїдні властивості водних розчинів сальварсану, хімічні реакції в газових середовищах. У 1909 році, спільно з Фріцем Габером, сконструював скляний електрод.
Праці
Зиґмунт Клеменсевич є автором низки наукових праць, зокрема:
1909 — «Fritz Haber und Zygmunt Klemensiewicz Über elektrische Phasengrenzkräft. Zeitschrift für Physikalische Chemie» (співавтор Фріц Габер);
1913 — «Zasady taternictwa» — перший польський підручник з альпінізму;
1914 — «Sur les propriétés électrochimiques du radium B et du thorium B»;
↑Jan Draus Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie 1918-1946. Portret kresowej uczelni. — Kraków: Księgarnia Akademicka, 2007. — S. 105. — ISBN 978-83-7188-964-6. (пол.)
↑Sprawy Towarzystwa [Архівовано 1 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Czasopismo Techniczne. — R. 54. — Nr 15. — Lwow, Nakładem Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie, 1936. — 10 sierpnia. — S. 268. (пол.)
Деркач Ф. А., Марченко М. Г. Про розвиток хімії у Львівському університеті в радянський період // Вісник Львівського університету. — Серія хімічна. — 1967. — Вип. 9.
.svg){kind=small}
