Народився Жан-Батіст 5 січня1767 р. у французькому місті Ліоні в сім´ї купця. Отримавши освіту, достатню, щоб продовжити сімейні підприємницькі традиції, Жан-Батіст вирішив зайнятися самоосвітою, особливо вивченням політичної економії.
У 1789 р. під час політичних подій, які відбувалися у тогочасній Франції, Жан-Батіст здійснив поїздку в Англію. У тому ж 1789 р. після повернення на батьківщину вступає до одного із страхових товариств. У 1792 р. Жан-Батіст, приєднавшись до якобінців, пішов волонтером у так звану революційну армію, яка воювала з європейськими монархами на західних кордонах Франції. Потім, у 1794 р., покинув її, щоб випробувати себе на посаді редактора досить солідного журналу і перебував на вістрі соціально-політичного життя своєї країни аж до 1799 р.
у 1799 р. молодий Жан-Батіст отримує членство в Трибунаті комітету фінансів Франції, у якому він перебуває 4 роки, до свого звільнення Наполеоном Бонапартом[3].
Однією з перших вагомих робіт був «Трактат політичної економії, чи просте викладення способу, яким створюються, розподіляються і споживаються багатства» (1803). Праця дістала велику критику з боку правлячої влади, зокрема Наполеона, який не тільки заборонив видання Трактату, а й виключив його автора із Трибунату, давши йому нижче призначення поза цією державною структурою[3].
У 1812 р. на тлі поразок Наполеона та послаблення його влади Жан-Батіст вирішує відкрити власну бавовнопрядильну фабрику. Через деякий час він її продає і на виручені кошти вирішує здійснити друге видання свого "Трактату". Воно з´явилося тільки після остаточного падіння Наполеона у 1814 р., а через деякий час вийшли ще три інші видання — відповідно 1817, 1819 і 1826 pp. Ця праця згодом була перекладена на багато мов. Вона принесла Сею славу найвидатнішого економіста Франції.
Зміни, які відбувалися у Франції з падінням режиму Наполеона, реабілітували ім´я Жана-Батіста Сея як ученого-економіста і громадського діяча. Він був визнаний новим урядом. Сей відмовився від республіканізму своєї юності і став вірно служити Бурбонам. Він продовжив роботу над своїми творами з політичної економії, став виступати з політичними лекціями, демонструючи мистецтво, систематизувати і популяризувати основні положення економічної теорії. Вже у 1816 р. в Атені Сей читав курс лекцій з політичної економії. У 1817 р. він випустив у світ свій "Катехізис політичної економії". А з 1819 р. в Консерваторії мистецтв і ремесел Сей розпочав читання лекцій спеціально введеного для нього урядом Реставрації «Курсу індустріальної економіки»[4].
З 1830 р. і до останніх років життя Жан-Батіст очолював спеціально створену для нього кафедру політичної економії в Коллеж де Франс, ставши засновником власної школи економічної думки, котру пізніше представляли Фредерік Бастіа, Міпіель Шевальє, Шарль Дюнуайте та інші[2].
За кілька років до своєї смерті (у 1828 — 1829 pp.) Жан-Батіст Сей видав підсумкову у своєму житті працю «Повний курс практичної політичної економії» в шести томах, у якій намагався відобразити насамперед практичну значущість економічної теорії, яка ґрунтується на принципах економічного лібералізму, невтручання в економіку ззовні.
1800: Ольвія, або тест на те, як реформувати моральність нації / Olbie, ou essai sur les moyens de reformer les mœurs d'une nation
1803: Трактат політичної економії, чи просте викладення способу, яким створюються, розподіляються і споживаються багатства / Traité d'économie politique ou simple exposition de la manière dont se forment, se distribuent et se composent les richesses
1815: Англія та англійська мова / De l'Angleterre et des Anglais
1815: Катехізис політичної економії / Catéchisme d'économie politique
1817: / Petit volume contenant quelques aperçus des hommes et de la société
1818: Навігація каналів у нинішньому становищі Франції / Des canaux de navigation dans l'état actuel de la France
1818: Важливість порту Ла-Віллет / De l'importance du port de la Villette
1820: Листи пану Мальтусу на різні теми політичної економії, у тому числі загальної стагнації торгівлі / Lettres a M. Malthus sur différents sujets économie politique, notamment sur les causes de la stagnation générale du commerce
1824: Про торговельний баланс / De la balance des consommations avec les productions
1826: Політична економія сучасного: загальні риси, її номенклатури, її історія та бібліографія / De L'économie politique moderne, esquisse générale de cette science, de sa nomenclature, de son histoire et de sa bibliographie
Schumpeter, J., History of Economic Analysis, 1954, Allen and Unwin.
Sowell, T., Say's Law: An Historical Analysis, 1972, Princeton University Press.
Minart, G., Jean-Baptiste Say (1767–1832), Maître et pédagogue de l'École française d'économie politique libérale, 2005, Éditions Charles Coquelin. (ISBN 2-915909-02-4).
Joseph Valynseele, Les Say et leurs alliances.
Lars Pålsson Syll, De ekonomiska teoriernas historia, Stockholm 1998
Bo Sandelin m.fl., Det ekonomiska tänkandets historia, Stockholm 2001
Григорук А., Літвінова Т. Сей (Say) Жан-Батіст // Економічна енциклопедія: в трьох томах. Т. 3. / Редкол.: С. В. Мочерний (відп. ред..) – К.: Видавничий центр «Академія», 2002. с. 341-342. ISBN 966-580—145-7 (Т. 3)
