Дистанційно-транзитивний граф (англ. distance-transitive graph) — це такий граф, що для будь-якої пари його вершин v {\displaystyle v} і w {\displaystyle w} , відстань між якими i {\displaystyle i} , і будь-якої іншої пари вершин x {\displaystyle x} і y {\displaystyle y} , відстань між якими також i {\displaystyle i} , знайдеться автоморфізм, що переводить v {\displaystyle v} в x {\displaystyle x} , а w {\displaystyle w} в y {\displaystyle y} .
Термін дистанційно-транзитивний граф увели Бігс і Сміт 1971 року[1].
Визначення дистанційно-транзитивного граф
Нехай неорієнтований, зв'язний, обмежений граф Γ = ( V , E ) {\displaystyle \Gamma =(V,E)} має групу автоморфізмів A u t ( Γ ) {\displaystyle Aut(\Gamma )} . Кількість ребер у найкоротшому шляху, що з'єднує u , v ∈ V ( Γ ) {\displaystyle u,v\in V(\Gamma )} називають відстанню між u {\displaystyle u} і v {\displaystyle v} і позначають як d ( u , v ) {\displaystyle d(u,v)} . Нехай G {\displaystyle G} — підгрупа A u t ( Γ ) {\displaystyle Aut(\Gamma )} . Граф Γ {\displaystyle \Gamma } називають G {\displaystyle G} -дистанційно-транзитивним (англ. G {\displaystyle G} -distance-transitive якщо для кожної четвірки вершин u , v , x , y {\displaystyle u,v,x,y} , таких що d ( u , v ) = d ( x , y ) {\displaystyle d(u,v)=d(x,y)} , існує автоморфізм g ∈ G {\displaystyle g\in G} , який відображає u → x {\displaystyle u\rightarrow x} і v → y {\displaystyle v\rightarrow y} .[2]
Іншими словами[2] Γ {\displaystyle \Gamma } є G {\displaystyle G} -дистанційно-транзитивним графом, якщо підгрупа G {\displaystyle G} діє транзитивно на множину { ( x , y ) | x , e ∈ V ( Γ ) , d ( x , y ) = i } {\displaystyle \left\{(x,y)\,|\,x,e\in V(\Gamma ),\,d(x,y)=i\right\}} .
Нехай Γ = ( V , E ) {\displaystyle \Gamma =(V,E)} — неорієнтований, зв'язний, обмежений граф, а дві його вершини u , v ∈ V ( Γ ) {\displaystyle u,v\in V(\Gamma )} розташовані на відстані j = d ( u , v ) {\displaystyle j=d(u,v)} одна від одної. Всі вершини w {\displaystyle w} , інцідентні вершині u {\displaystyle u} можна розбити на три множини A {\displaystyle A} , B {\displaystyle B} і C {\displaystyle C} , залежно від їх відстані d ( v , w ) {\displaystyle d(v,w)} до вершини v {\displaystyle v} :
Якщо граф Γ {\displaystyle \Gamma } дистанційно-транзитивний, то кардинальні числа множин | A | , | B | , | C | {\displaystyle |A|,\,|B|,\,|C|} не залежать від вершин u {\displaystyle u} і v {\displaystyle v} , а залежать тільки від відстані j = d ( u , v ) {\displaystyle j=d(u,v)} . Нехай a j = | A | , b j = | B | , c j = | C | {\displaystyle a_{j}=|A|,\,b_{j}=|B|,\,c_{j}=|C|} , де a j , b j , c j {\displaystyle a_{j},\,b_{j},\,c_{j}} — числа перетинів.
Визначимо масив перетинів дистанційно-транзитивного графу Γ {\displaystyle \Gamma } як[3][4]:
Оскільки дистанційно-транзитивний граф є регулярним, приміром степеня k {\displaystyle k} , тоді b 0 = k {\displaystyle b_{0}=k} , c 0 = 0 {\displaystyle c_{0}=0} , а c 1 = 1 {\displaystyle c_{1}=1} . Більш того, a i + b i + c i = k {\displaystyle a_{i}+b_{i}+c_{i}=k} . Тому масив перетинів дистанційно-регулярного графу часто записують як:
Кожен дистанційно-транзитивний граф є дистанційно-регулярним, проте зворотне не справедливе. Це доведено 1969 року, ще до введення в ужиток терміна дистанційно-транзитивний граф, групою радянських математиків[5] (Адельсон-Вельський Г. М., Вейсфейлер Б. Ю.[ru], Леман А. А., Фараджев І. А.). Найменший дистанційно-регулярний граф, який не є дистанційно-транзитивним — це граф Шрікханде. Єдиний тривалентний граф цього типу — це 12-клітка Татта, граф зі 126 вершинами.
Дистанційно-транзитивний граф є вершинно-транзитивним і симетричним.
Дистанційно-транзитивні графи мають велике число груп автоморфізмів.
Гігман[6][7] розвинув теорію груп рангу 3. Ці групи є групами автоморфізмів сильно регулярних графів, причому вони діють транзитивно як на множині вершин і ребер, так і на множині пар різних несуміжних вершин. Такі графи є дистанційно транзитивними графами діаметру 2.
Найпростіші приклади дистанційно-транзитивних графів:
Складніші приклади дистанційно-транзитивних графів:
1971 року Бігс[en] і Сміт у роботі[1] довели теорему, що серед тривалентних графів існує всього лише 12 дистанційно-транзитивних графів:
Повний список дистанційно-транзитивних графів відомий для деяких степенів, більших від трьох, але класифікація дистанційно-транзитивних графів з довільно великим степенем залишається відкритою.
Найпростіше асимптотичне сімейство дистанційно-транзитивних графів — це графи гіперкубів. Інші сімейства — це складені кубічні графи[en] і квадратні турові графи. Всі три сімейства мають довільно великий степінь.