Джіджі Проєтті

Джіджі Проєтті
Джіджі Проєтті
італ. Gigi Proietti
Ім'я при народженні	італ. Luigi Proietti
Народився	2 листопада 1940; Рим, Італія
Помер	2 листопада 2020 (80 років); Рим, Італія; інфаркт міокарда;
Поховання	Римський протестантський цвинтар
Громадянство	Італія; Королівство Італія
Діяльність	кіноактор, комік, співак, актор дубляжу, актор театру, кінорежисер, сценарист, телеактор
Alma mater	Римський університет ла Сапієнца
Відомі учні	Gabriele Cirillid, Enrico Brignanod, Джорджо Тірабассіd, Flavio Insinnad, Francesca Reggianid і Chiara Noschesed
Роки діяльності	1955 — 2020
Діти	Carlotta Proiettid
IMDb	nm0698541
	Нагороди та премії
	Премія «Срібна стрічка» найкращому акторові (2003) Nastro d'argento for careerd (2017)
	gigiproietti.it;
	Джіджі Проєтті у Вікісховищі

Джіджі Проєтті (італ. Gigi Proietti; 2 листопада 1940, Рим — 2 листопада 2020, там само) — італійський актор та співак.

Життєпис

Луїджі Проєтті (справжнє ім'я актора) народився 2 листопада 1940 року в Римі в родині Романо Проєтті з міста Амелія, Умбрія, та Джованни Чечі з міста Леонесса, провінція Рієті. Середню освіту отримав у римському Liceo Ginnasio Statale «Augusto», після чого вступив на юридичний факультет Університету Ла Сап'єнца, де почав відвідувати курси акторської майстерності під керівництвом Джанкарло Кобеллі. Після кількох сценічних робіт (перший справжній успіх принесла роль Адемара в музичній комедії «Алілуйя, добрі люди»), 1966 року дебютував в кіно та на телебаченні. 1968 року виконав головну роль у стрічці «Крик» Тінто Брасса^[10].

З юності захоплювався музикою, грав на гітарі, фортепіано, акордеоні та контрабасі. Ще навчаючись у школі виступав як співак у римських нічних клубах. 1968 року виконав головну музичну тему в телесеріалі «Піквікський клуб» за однойменним романом Дікенса, де зіграв Альфреда Джингла. У 1995—1996 роках у складі гурту Trio Melody спільно з Пеппіно ді Капрі й Стефано Палатрезі записав альбом «Ma che ne sai…(se non hai fatto il piano-bar)» (1995). Його сольна кар'єра налічує 11 музичних альбомів та 15 синглів.

З'явився у кількох міжнародних кінопроєктах, таких як «Побачення» (1969) Сідні Люмета, «Весілля» (1978) Роберта Олтмена та «Хто вбиває найкращих кухарів Європи?» (1978) Теда Котчеффа. Багато працював як актор дубляжу, озвучував італійською персонажів Роберта де Ніро, Шона Коннері, Сильвестра Сталлоне, Річарда Бертона, Дастіна Гоффмана, Пола Ньюмана, Чарлтона Гестона, Марлона Брандо, також продублював італійською Дональда Сазерленда в фільмі «Казанова Фелліні» (1976). Озвучив італійською чарівника Гендальфа у кінотрилогії «Гоббіт».

1976 року спільно з Роберто Лерічі написав сценарій власного театрального шоу «A me gli occhi, please», яке зазнало великого успіху й витримало 300 вистав. 1978 року, очоливши спільно з Сандро Мерлі художнє керівництво римського Театру Бранкаччі, створив власну Лабораторію сценічних вправ, серед випускників якої Флавіо Інсіна, Паола Тіціана Кручіані, Франческа Нунці та інші^[11].

У 1996—2008 роках виконав роль маршала (інспектора) Джованні Рокка в однойменному детективному серіалі, дія якого відбувається в місті Вітербо (регіон Лаціо), почесним громадянином якого актор став у вересні 2013 року^[12].

2013 року опублікував автобіографічну книгу «Tutto sommato qualcosa mi ricordo»^[13]. 2015 року вийшла його збірка оповідань «Decamerino»^[14].

Джіджі Проєтті помер 2 листопада 2020 року в римській лікарні «Вілла Маргарита» від інфаркту у свій 80-й день народження^[15]^[16].

Особисте життя

Із 1967 року до своєї смерті Проєтті перебував у фактичному шлюбі зі шведкою Сагіттою Альтер, з якою познайомився 1962 року (пара ніколи офіційно не реєструвала шлюб). Їхні обидві доньки — Сюзанна і Карлотта, також стали акторками^[17].

Вибрана фільмографія


Рік		Українська назва	Оригінальна назва	Роль
1966	ф	Приємні ночі	La piacevoli notti	маршал Маріо де Коллі
1968	ф	Крик	L'uoro	Косо
1968	ф	Матріарх	La matriarca	Сандро Мальдіні
1968	с	Піквікський клуб	Il Circolo Pickwick	Альфред Джингл
1968	ф	Надто складнá дівчина	Una ragazza piuttosto complicata	П'єтро
1969	ф	Побачення	The Appointment	Фабре
1970	ф	Бранкалеоне у хрестових походах	Brancaleono alle crociate	Фатум, Коломбіно, Смерть
1970	ф	Вибулий	Drop Out	Чеко
1971	ф	Бубу	Bubu	Джуліо
1971	ф	Леді Свобода	La mortadela	Мікеле Бруні
1972	ф	Порядок є порядок	Gli ordini sono ordini	Маріо Пасіні
1972	ф	Мео Патачча	Meo Patacca	Мео Патачча
1973	ф	Тоска	La Tosca	Маріо Каварадоссі
1973	ф	Власність більше не є крадіжкою	La Proprietà non è più un furto	Пако
1975	ф	Жити заради кохання	Conviene far bene l'amore	Енріко Нобіле
1976	ф	Дім задоволень для жінок	House of Pleasure for Women/Bordella	Айвенго Цуччолі
1976	ф	Спадщина Феррамонті	L'eredita Ferramonti	Піппо Феррамонті
1977	ф	Казотто	Casotto	Джіджі
1978	ф	Весілля	A Wedding	Діно Кореллі
1978	ф	Хто вбиває найкращих кухарів Європи?	Who is Killed the Great Shefs of Europe?	Равелло
1979	ф	Два шматки хліба	Due pezzi di pane	власник готелю
1980	ф	Не хочу тебе більше знати, коханий	Non ti conosco più amore	Альберто Спінеллі
1981	с	Фреголі	Fregoli	Леопольдо Фреголі
1994	с	Італійський ресторан	Italian restaurant	Джуліо Брокколі
1994	ф	Дочка д'Артаньяна	La fille de d'Artagnan	кардинал Мазаріні
1996—2008	с	Маршал Рокка	Il maresciallo Rocca	маршал Джованні Рокка
1997—2000	с	Адвокат Порта	L'avvocato Porta	Антоніо Порта
1999	ф	Брудна білизна	Panni sporchi	професор Родольфо Меоькіоррі
2002	ф	Скажені скачки	Febbre da cavallo — La mandtakata	Бруно "Мандраке" Фйоретті
2005	с	Ветеринар	Il veterinario	Джіджі Гаруллі
2008	ф	Літо на морі	Un'estate al mare	Джуліо Бонетті
2009	ф	Літо на Карибах	Un'estate ai Caraibi	Альберто
2010	тф	Святий Філіпо Нері	Preferisco il Patadiso	Філіпо Нері
2011	ф	Всі в морі	Tutti al mare	Ніно
2011	ф	Блокбастер	Box Office 3D	професор Сіленціо (маг) в сегменті «Еффі Сфотте і доба правління»
2017	ф	Премія	Premio	Джованні Пассамонте
2019	ф	Піноккіо	Pinoccio	Манджафоко

Дискографія

Альбоми:

1971 — Alleluja brava gente
1971 — Bubù
1972 — Meo Patacca
1975 — Nun je da' retta Roma
1976 — Sono un uomo semplice con i peli sul petto…
1977 — A me gli occhi please
1979 — Gaetanaccio
1981 — Stanno suonando la nostra canzone
1983 — Le more
1989 — I 7 re di Roma
1997 — Il fatto è… che non ti so dimenticare

Сингли:

1971 — Amaro fiore mio/Lo paradiso
1971 — Ascolta la canzone/La maestra di mandolino
1971 — Se io non ci sarò/La voglia di scannarli tutti quanti
1972 — Meo Patacca/Quante n'avemo dette
1973 — Nun je da' retta Roma/Mi madre è morta tisica/Tremate lo stesso… (з Монікою Вітті)
1974 — Che brutta fine ha fatto il nostro amore/Lettera ad un amico
1975 — La ballata di Carini/Tema d'amore
1975 — Me so magnato er fegato/La vita è n'osteria
1975 — Se dovessi cantarti/Alibi (з Орнеллою Ваноні)
1976 — Sono un uomo semplice con i peli sul petto/Dove è andata Mari
1979 — Me vie' da piagne/Tango della morte (з Дарією Ніколоді)
1979 — Canzone a Nina/Bevi un bicchiere
1981 — Prima de pijà sonno/Sempre la stessa vitaccia…
1983 — Foxtrot/Apri la finè
1985 — Chi me l'ha fatto fa'/Cosa hai da guardare

Нагороди та номінації

Срібна стрічка

1971 — Номінація на найкращого актора другого плану (Бранкалеоне у хрестових походах).
1997 — Найкращий дубляж чоловічої ролі (Роберт де Ніро, «Казино»).
2003 — Найкращий актор («Скажені скачки»).
2018 — За життєві досягнення.

Золота хлопавка