З 1961 — майстер, з 1962 — головний технолог, завод залізобетонних виробів № 2 тресту «Буддеталь». З 1972 — директор, завод залізобетонних виробів ЗЗБВ-5. З 1976 — керівник, трест «Буддеталь» Головкиївміськбуду. 1979—1982 — заступник начальника, Головкиївміськбуд. 1982—1988 — начальник, управління «Київрембуд» при Київському міськвиконкомі. 1988—1992 — 1-й заступник начальника, Головкиївміськбуд. З 1992 — президент, холдингова компанія «Київміськбуд». Серпень 1995 — травень 2006 — голова правління — президент, Холдингова компанія «Київміськбуд». Радник Прем'єр-міністра України на громадських засадах (лютий 2003 — березень 2006). Член Центральної ради Української партії «Єдність» (грудень 2001—2005). Депутат Київської міськради (жовтень 2002 — квітень 2006). Обраний депутатом Київської міськради (квітень 2006). Академік Академії будівництва та архітектури.
Квітень 2002 — кандидат в народні депутати України від блоку «Єдність», № 7 в списку. На час виборів: президент АТ "Холдингова компанія «Київміськбуд», член Української партії «Єдність»[3]. Березень 1998 — кандидат в народні депутати України, виборчий округ № 219, м. Київ, 2 місце з 22 претендентів.
11 березня 2010 увійшов до провладної коаліції, ставши тушкою. 27 квітня 2010 року голосував за ратифікацію угоди Януковича — Медведєва, тобто за продовження перебування ЧФ Росії на території України до 2042 р.
Співавтор методики «Нетрадиційні методи організації будівництва в період переходу до ринкових відносин» (1995).
«У цьому будинку з 1988 по 2012 рік працював видатний будівничий, талановитий організатор будівельної справи, Герой України, Почесний громадянин міста Києва Поляченко Володимир Аврумович».[11]
_(W).jpg)
