Генрі Спенсер Мур

Генрі Спенсер Мур
Henry Spencer Moore
Генрі Мур у 1975 році
При народженні	Генрі Спенсер Мур
Народження	30 липня 1898(1898-07-30) Кастлфорд, Західний Йоркшир
Смерть	31 серпня 1986(1986-08-31) (88 років)
	Гартфордшир
Поховання	St Thomas Churchyard^d[1]
Національність	англійці[2]
Країна	Велика Британія[3][4]  Сполучене Королівство
Жанр	абстракціонізм[5][2], Organic abstraction^d, фігуративізм[5][2] і публічне мистецтво[6]
Навчання	Художній коледж у Лідсі, Королівський художній коледж у Лондоні
Діяльність	скульптор, аквареліст, ілюстратор, художник-гравер, ватаг гурту, візуальний митець, графік, архітектурний кресляр, митець
Напрямок	сучасне мистецтво, сюрреалізм[5], Примітивізм[5] і каталонський модернізм[7]
Роки творчості	1925[2] — 1986[2]
Відомі учні	Krishna Reddy^d
Член	Сербська академія наук і мистецтв, Шведська королівська академія вільних мистецтв, Британська академія, Національна академія художніх мистецтв Аргентини^d, Королівська фламандська академія Бельгії з науки та мистецтв^d і Академія красних мистецтв Франції
Твори	Draped Seated Woman^d, Reclining Figure: Festival^d і Two-Piece Reclining Figure: Points^d
У шлюбі з	Irina Radetsky^d
Учасник	Перша світова війна
Роботи в колекції	Національний музей «Центр мистецтв імені королеви Софії», Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінса^d, Оклендська галерея мистецтв^d, Музей Тіссен-Борнемісса, Фінська національна галерея, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк), Національна галерея Вікторії, Тейт, Національна галерея мистецтв, Національна галерея Канади, Міннеаполіський інститут мистецтва, Смітсонівський музей американського мистецтва[9], Ашмолеан музей[10], Національний музей образотворчого мистецтва Квебеку^d, Музей сучасного мистецтва Сан-Франциско[11], Музей Ґетті, Музей мистецтва Метрополітен, Musée Modern Museum^d, Художній музей Базеля, Музей Бойманса - ван Бенінгена, Тель-Авівський музей мистецтв, Spencer Museum of Art^d, Шотландська національна галерея сучасного мистецтва, Museum Arnhem^d[8], University of Michigan Museum of Art^d, Aberdeen Art Gallery^d, Художній музей Дідріхсена, Sara Hildén Art Museum^d, Leicester Museum & Art Gallery^d, Hofstra University Museum^d, Музей Креллер-Мюллер, Міський музей (Амстердам)[12], Гаазький муніципальний музей, Royal Museums Greenwich^d, Museum Ludwig^d, Національний музей сучасного мистецтва, Музей Ізраїлю, Музей Гіршгорна і сад скульптур, Hiroshima City Museum of Contemporary Art^d, Honolulu Museum of Art^d, Тейт Британія, Музей Соломона Гуггенгайма, 2 Willow Road^d, Пінакотека сучасності, Amon Carter Museum of American Art^d, Lehmbruck Museum^d, Kunsthalle Bielefeld^d, Художній музей Мілвокі, Балтиморський музей мистецтв, Wadsworth Atheneum Museum of Art^d, Ho-Am Art Museum^d, Dublin City Gallery The Hugh Lane^d, Музей мистецтв Філадельфії, Phillips Collection^d, Державна картинна галерея (Карлсруе), Kunsthaus Zürich^d, Arkansas Museum of Fine Arts^d, Музей Гаммера, Fondation Pierre Gianadda^d, Художня галерея Нового Південного Уельсу, Музей сучасного мистецтва, Художня галерея Південної Австралії, Далласький музей мистецтв, Національна галерея Австралії, Художній музей Фогга^[d], Von der Heydt Museum^d, MOA Museum of Art^d, Монреальський музей красних мистецтв, Художня галерея Онтаріо, Nasher Sculpture Center^d, Artizon Museum^d, Гай (музей мистецтва), Музей мистецтв Фенікса, Колекція Пеггі Гуггенхайм, Centro de Arte Moderna Gulbenkian^d, National Museum of Art, Osaka^d, Музей мистецтв Карнегі^d, Hakone Open-Air Museum^d, Національний музей мистецтва, архітектури і дизайну, Детройтський інститут мистецтв, Денверський художній музей, Національний музей мистецтв Румунії, National Gallery of Modern Art^d, San Diego Museum of Art^d, Музей Фіцвільяма, Луїзіана (музей), Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Національна галерея, Художній музей Північної Кароліни, Національна галерея сучасного мистецтва (Рим), Галерея мистецтв Вокера, Художня галерея Єльського університету, Hepworth Wakefield^d, Pola Museum of Art^d, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Cantor Arts Center at Stanford University^d, Мистецький музей Форт-Лодердейла, Музей мистецтв Кімбелла^d, Kettle's Yard^d, Музей Нортона Саймона, Музей мистецтв Толедо, Художній музей Сент-Луїса, Музей сучасного мистецтва, Kunsthalle Würth^d, Laing Art Gallery^d, Birmingham Museum and Art Gallery^d, Центр мистецтв Вокера, Національний музей образотворчого мистецтва, Художня галерея Олбрайт-Нокс^d, Palm Springs Art Museum^d, Музей скульптур просто неба Мідделгейм, Portland Museum of Art^d, Rhode Island School of Design Museum^d, Contemporary Art Museum of Caracas^d, Storm King Art Center^d, Henie-Onstad Art Centre^d, Princeton University Art Museum^d, Caracas Museum of Fine Arts^d, Манчестерська художня галерея^d, Ohara Museum of Art^d, Munson^d, Мистецький музей Фроста, Галерея Бівербрук, Hyōgo Prefectural Museum of Art^d, Museo Tamayo Arte Contemporáneo^d, Neuberger Museum of Art^d, Hiroshima Prefectural Art Museum^d, Smart Museum of Art^d, Speed Art Museum^d, National Gallery for Foreign Art^d, Художня галерея Вінніпега, Allen Memorial Art Museum^d, Музей мистецтва Нортона, Художній музей Вірджинії, Toyota Municipal Museum of Art^d, Художня галерея Західної Австралії, Art Gallery of Greater Victoria^d, Bolton Museum^d, Okawa Museum of Art^d, Des Moines Art Center^d, Everson Museum of Art^d, Ferens Art Gallery^d, Frances Lehman Loeb Art Center^d, Flint Institute of Arts^d, Fukushima Prefectural Museum of Art^d, Herbert F. Johnson Museum of Art^d, Columbus Museum of Art^d, Mildred Lane Kemper Art Museum^d, Johannesburg Art Gallery^d, Єльський центр британського мистецтва^d, Kawamura Memorial DIC Museum of Art^d, Художня галерея Лідса, Memorial Art Gallery^d, Museum of Modern Art^d, Pallant House Gallery^d, Художня галерея Квінсленда, Sainsbury Centre^d, Sheldon Museum of Art^d, The Higgins Bedford^d, University of Iowa Stanley Museum of Art^d, Kagoshima City Museum of Art^d, Iwaki City Art Museum^d, Asahi Group Oyamazaki Villa Museum of Art^d, Miyagi Museum of Art^d, Yamanashi Prefectural Museum of Art^d, Tokushima Modern Art Museum^d, The University Art Museum, Tokyo University of the Arts^d, The Museum of Modern Art, Gunma^d, Smith College Museum of Art^d, Державна галерея мистецтв (Штутгарт), Northampton Museum and Art Gallery^d, Binghamton University Art Museum^d, Huddersfield Library and Art Gallery^d, Blanden Art Museum^d, Національна портретна галерея (Лондон), Музей Нової Зеландії Te Papa Tongarewa^d, Клівлендський музей мистецтв, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Форт-Вортський музей сучасного мистецтва, Vanderbilt Museum of Art^d, Королівські музеї витончених мистецтв[13], Національна галерея Косова, Stichting Kunst in de Publieke Ruimte in Arnhem^d[14], Ка' Пезаро, Yorkshire Sculpture Park^d, Picker Art Gallery^d, Женевський музей мистецтва і історії, Print Collection^d[15], Stedelijk Museum voor Actuele Kunst^d і Bryn Mawr College Special Collections^d[16]
Нагороди	Goslarer Kaiserring^d (1975) премія Еразма (1968) Член Британської академії Почесний доктор Мадридського університету Комплутенсе^d (1981) Eugene McDermott Award in the Arts at MIT^d (1981)
Сайт	henry-moore.org
Генрі Спенсер Мур у Вікісховищі

Генрі Спенсер Мур (англ. Henry Spencer Moore; 30 липня 1898, Кастлфорд, Західний Йоркшир — 31 серпня 1986, Гартфордшир) — британський художник та скульптор.

Біографія

Походив з шахтарської родини. У одинадцятирічному віці вирішив стати скульптором, почувши про Мікеланджело і його досягнення. Брав участь у Першої світовій війні, був отруєний газами у бою під Камбре (1917).

Генрі Мур Напівлежача фігура, 1951. Кембридж

Продовжив традицію монументальної фігуративної пластики та збагатив її новими художніми методами формоутворення. У творчості Мура простежується тенденція, спрямована на освоєння «відкритої форми»; його метою була передача взаємодії пластичної маси і простору, як оточуючого скульптуру, так і укладеного всередині неї.

Мур народився 30 липня 1898 року у Каслфорді (графство Йоркшир). Після першої світової війни навчався у Художньому коледжі у Лідсі та Королівському художньому коледжі у Лондоні, де викладав з 1924 по 1932; там Мур зустрів свою майбутню дружину, студентку лондонського Королівського художнього коледжу Ірину Радецьку. Ірина народилася у Києві 26 березня 1907 року. В 1917 році під час більшовицького перевороту її батько Анатолій Радецький був убитий. Мати Варвара залишила Ірину в Києві з бабусею, та невдовзі бабця померла. Ірина згадувала, як ховали бабусю в землі, загорнувши лише в простирадло. 10-річна дівчинка, втративши сім'ю і отримавши чергову травму, опинилася в будинку для глухонімих дітей, прибирала там за їжу і жила на вулицях Києва з іншими дітьми, які так само втратили все. В 1919 році за підробленим польським паспортом Ірину змогли відправити у Францію, де через Польське посольство її знайшла мати. Коли Ірина приїхала в Париж, вона мала роздутий живіт голодуючої дитини. В Парижі вони прожили 3 роки, а в 1921 році виїхали до Англії. В Лондоні Радецька поступила в Королівський художній коледж, в якому викладав Генрі Мур; у липні 1929 року вони одружилися, а в 1946 у них народилася дочка Мері. Мур залишив роботу у коледжі лише одного разу для здійснення поїздки до Італії. Мур завжди цікавився скульптурою Стародавньої Греції, етрусків та майя. Під впливом цього захоплення, а також ідеї «вірності матеріалами», висловленої критиком Роджером Фраєм, він звернувся до створення підкреслено матеріальних форм, що символізують природне, земне начало. На їх основі будуються його скульптури, серед яких переважають жіночі фігури та композиції на тему родини та материнства. Спочатку його роботи були достатньо близькі до реальних об'єктів, пізніше набули абстрактний характер.

Для церкви Святого Матвія у Нортхемптоні він створив у 1943–1944 роках статую Мадонни з Немовлям. Персональна виставка Мура у Музеї сучасного мистецтва у Нью-Йорку принесла йому славу одного з найкращих майстрів XX століття. 1948 року на венеціанській виставці Бієнале він отримав міжнародну премію, а 1953 — таку ж премію на Бієнале у Сан-Паулу. Серед його численних творів — скульптурні композиції для будівлі редакції журналу «Таймс» у Лондоні, для будівлі ЮНЕСКО у Парижі, банку Ламберт у Брюсселі та Лінкольновському центру у Нью-Йорку.

Вражаюча художня цілісність його творів не має аналогів в історії скульптури. Форми плавно та органічно перетікають один в одного, іноді утворюючи поглиблення та зяючі порожнечі, «дірки». Однак Мур ніколи не займався проблемами чистої форми, його цікавили образи, що нагадували природні форми: стародавні камені, тесані стихіями за багато століть; гірські печери, вимиті підземними потоками; ембріони у материнському череві; людське тіло як цілісна органічна система.

Художній образ представлявся майстру так, немовби, він від початку існував у самому матеріалі і лише очікував, поки його звільнить різець скульптора. Мур створював свої композиції з дерева, каменю, бронзи, залізобетону та теракоти, а також виконав ряд творів з дерева та свинцю, частини яких були скріплені туго натягнутими струнами або мідним дротом. У стилі його акварелей та малюнків пером отримала втілення підвищена сприйнятливість майстра до реалій навколишньої дійсності, але навіть у композиціях, виконаних під час Другої світової війни у лондонському метро під час нальотів німецької авіації, головне місце відводиться виявленню найістотніших, узагальнених форм людського тіла, а емоції та індивідуальність моделей грають другорядну роль.

1984 року на честь 750-річчя Берліна Генрі Мур створив скульптуру «Великий розділений овал: Метелик» (відлита у ливарній майстерні Германна Ноака), яка 1987 року була встановлена ​​навпроти берлінського Будинку культури народів світу, який тоді ще служив Конгрес-центром^[17].

Помер Мур у своєму будинку поблизу Мач-Гедгем (графство Гартфордшир) 31 серпня 1986 року.

Творчість

Після війни навчався у Лідсі та Лондоні, познайомився з Б. Гепуорт. захопився первісною скульптурою, вивчав етнографічну колекцію Британського музею. У 1930-х звернувся до модернізму, відгукуючись на пошуки Пікассо, Арпа, Джакометті, Бринкуші, сюрреалістів. Брав участь в організації виставки сюрреалістів у Лондоні (1936).

Скульптура Генрі Мура при вході до Художньої галереї Онтаріо, Торонто

Скульптура Мура, починаючи з другої половини 1940-х років, отримує новий імпульс до розвитку, пов'язаний з можливістю здійснювати їм усі свої задуми у формі монументальної пластики на відкритому повітрі — у природному або архітектурному просторі. Матеріал пластики Мура у 1945–1986 роках — переважно, бронза (на відміну від попереднього часу, коли улюбленими матеріалами Мура були камінь та дерево). Не виходячи з кола своїх головних тем-образів, вироблених ще у 1920 — 1930-і роки, він всіляко їх інтерпретує — від фігуративних до напівабстрактних варіантів. При цьому вирішальне значення надається пошуку універсальної, позачасової багатозначної форми, її органічності навколишньому простору, силі внутрішнього змісту. Шукання Мура часто спираються на досягнення пластики минулого (у той час майстер звертається до пластики класичної античності, яку раніше заперечував, а також до романо-готичної скульптури) і на образи елементів конкретного світу (кістки, раковини, камені, тощо.). Найглибші за значенням твори пластики Мур створює у 1970-х — початку 1980-х років.

Графіка Мура 1945–1986 років показує у всій повноті відмінне від пластичного розуміння форми. Якщо у довоєнний час основним видом графіки художника були так звані «Ідеї для скульптури», безпосередньо пов'язані з його скульптурною діяльністю, то тепер все більше значення надається малюнкам уявних сцен та образів, а також графічним серіям^[18]. Для робіт Мура післявоєнного періоду характерне звернення до теми материнства та народження нового життя, ембріона, ще пов'язане пуповиною з матір'ю, але вже починаючого окреме від неї існування.^[19]. Пізніші графічні роботи Мура повністю звернені до примарних психологічних категорій образу, його «душі». Вони є однією з вершин його творчості.

У перших значних скульптурних творах післявоєнної творчості Мура отримують розвиток теми родини та материнства. Це, насамперед, пов'язано з народженням у Генрі та Ірини Мур 1946 року їх єдиної дитини — дочки Мері. «Сімейним групам» кінця 1940-х — початку 1950-х років передувало створення 1943 року кам'яної статуї Мадонни з Немовлям для церкви у Нортхемптон (інший варіант цієї скульптури встановлено 1949 року у церкві у Бархем). Ранні варіанти Сімейної групи — невеликі бронзові скульптури. Перша великомасштабна робота на цю тему — бронзова «Сімейна група», виконана для школи у Стевенейджі (1948–1949).

У 1952–1953 роках Мур створює один зі своїх найбільш яскравих та романтичних образів — бронзову скульптуру «Король та Королева» (6 виливків). За зауваженням Дональда Голла, це «найпопулярніша скульптура [Мура] — але не серед художників, а серед відвідувачів галерей»^[20]. дійсно, у цій композиції є щось ідилічне та відповідне (і за форматом, і за внутрішньою суттю) «конкретній» людині. Як відзначають багато біографів Мура, приводом для створення образу послужила важлива історична подія — смерть Георга VI (який користувався загальною любов'ю співвітчизників) та сходження на престол королеви Єлизавети II.

Лучник. Берлін

Про ідею свого останнього монументального твору — «Мати і дитя (капюшон)» (1982–1983) — Мур говорив: «Я не можу відкинути ідею Мадонни з Немовлям \<…> [Ця скульптура] може стати моєю останньою роботою. Я хочу додати їй релігійний сенс»^[21]. Велику мармурову версію цієї композиції, виконану за робочим моделям Мура італійськими фахівцями, встановили у Соборі св. Павла у Лондоні. Англійський мистецтвознавець Норберт Лінтон вважає, що «заглиблення, у якому лежить немовля, — це і мандорла, і черево. Від немовляти немовби йде сяйво, що нагадує сяйво у релігійного живопису»^[21].

Визнання

Після другої світової війни роботи Мура набули світового визнання, вони представлені у найбільших музеях різних країн. Він нагороджений Орденом За заслуги, Орденом Кавалерів Слави. Прах художника покоїться у лондонському Соборі Святого Павла.

Примітки

1. Find a Grave — 1996.
   d:Track:Q63056
2. RKDartists
   d:Track:Q17299517
3. Museum of Modern Art online collection
   d:Track:Q73268604
4. https://www.workwithdata.com/person/henry-moore-om-ch-1898
5. https://www.theartstory.org/artist/moore-henry/
6. https://picasso.iro.umontreal.ca/~mona/api/v3/artists
7. https://artuk.org/discover/art-terms/modernism
8. Warrior with shield
9. Smithsonian American Art Museum person/institution ID
   d:Track:Q19186351
10. http://www.henry-moore.org/works-in-public/world/uk/oxford/the-ashmolean-museum-of-art-and-archaeology/fragment-figure-1957-lh-430
11. Artists + Artworks
    d:Track:Q84575091
12. Two Piece Reclining Figure No. 4
13. https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/moore-henry-1
14. Warrior with shield
15. https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/407851
16. https://triarte.brynmawr.edu/artist-maker/info/22721
17. Гусева Е. «Бабочка» Генри Мура отправилась на реставрацию [Архівовано 29 травня 2014 у Wayback Machine.] // ARTinvestment.RU. 2010. 27 марта. (рос.)
18. Див.: Котломанов А. О. Генри Мур — книжный график // Книга: исслед. и материалы. — М., 2004. — Сб. 82. — С. 171–181. (рос.)
19. Сергей Хачатуров «Генри Мур и классический канон современной скульптуры» [Архівовано 7 листопада 2014 у Wayback Machine.] // Artchronika.ru. 2012. март. (рос.)
20. Hall D. Henry Moore. The life and work of a great sculptor…. — P. 129.
21. Цит. по: Генри Мур: Человеческое измерение. Кат. выст. — Лондон: Британ. Совет, 1991. — С. 137. (рос.)

Література

• Grigson G. Henry Moore. — London, 1944. (англ.)
• Hall D. Henry Moore. The life and work of a great sculptor. — New York, 1960. (англ.)
• Read H. Henry Moore. A study of his life and work. — New York; Washington, 1966. (англ.)
• Berthoud R. The life of Henry Moore. — London; Boston, 1987. (англ.)
• О своем творчестве рассказывает скульптор Генри Мур // Англия. — 1975. — № 2. — С. 82—93. (рос.)
• Мур Г. О скульптуре / Пер. с англ. и публ. Н. Дубовицкой // Советская скульптура ’78. — М., 1980. — С. 255—268. (рос.)
• Генри Мур: Человеческое измерение. Кат. выст. — Лондон: Британ. Совет, 1991. (рос.)

Посилання

• Офіційний сайт Фонду Генрі Мура [Архівовано 16 грудня 2012 у Wayback Machine.]
• Колекція робіт Генрі Мура в Галереї Тейт [Архівовано 3 лютого 2012 у Wayback Machine.]