Дмитро Віталійович Булгаков (нар. 20 жовтня 1954, с. Верхнє Гурове, Курська область, РРФСР, СРСР) — російський воєначальник, спеціаліст у галузі тилового забезпечення збройних сил. Заступник Міністра оборони Російської Федерації з 2 грудня 2008 року до 24 вересня 2022, генерал армії (2011), Герой Російської Федерації (2016). Доктор економічних наук.
З 23 березня 2022 року у ході російського вторгнення в Україну тимчасово виконував обов'язки міністра оборони Росії.
Закінчив Вольське вище військове училище тилу імені Ленінського Червонопрапорного комсомолу (1972—1976), Військову академію тилу та транспорту (1982—1984), Військову академію Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації (1994—1996).
Службу проходив начальником продовольчого складу, начальником відділу зберігання, заступником командира окремого полку зв'язку з тилу, заступником командира бригади з тилу, заступником командира мотострілецької дивізії з тилу, заступником начальника тилу Забайкальського військового округу, начальником штабу тилу Московського військового округу (1996—1997) начальником штабу Тилу Збройних сил Російської Федерації (1997—2008).
З 2 грудня 2008 по 27 липня 2010 року начальник Тилу Збройних сил — заступник Міністра оборони Російської Федерації[1].
З 27 липня 2010 року — заступник Міністра оборони Російської Федерації[1] . Займається питаннями матеріально-технічного забезпечення Збройних сил Російської Федерації. У його підпорядкуванні перебувають: Штаб матеріально-технічного забезпечення Збройних Сил Російської Федерації; Департаменти транспортного забезпечення та експлуатаційного утримання, забезпечення комунальними послугами військових частин та організацій Міноборони Росії; Головні управління Міноборони Росії: автобронетанкове, ракетно-артилерійське та начальника Залізничних військ; Управління метрології та увічнення пам'яті загиблих при захисті Вітчизни.
Генерал-майор (1992), генерал-лейтенант (1996), генерал-полковник (2008). Військове звання генерал армії присвоєно Указом Президента Росії від 23 лютого 2011 року[2].
З 2015 по 2017 рік займався питаннями, пов'язаними з будівництвом залізничної лінії в обхід України. З початком військової операції Росії у Сирії у вересні 2015 року керує постачанням російських військ, дислокованих на території Сирії. У 2019 році керував Оперативним угрупованням Міноборони Росії з гасіння лісових пожеж на території Красноярського краю, Іркутської області, Бурятії, Забайкалля та Якутії[3] .
У вересні 2015 року включений до списку санкцій за участь у війні на сході України[4].
7 жовтня 2020 року у складі екіпажу СПМ особисто в'їхав на територію палаючого складу з боєприпасами в Рязанській області[5].
Через російське вторгнення в Україну міністерство фінансів США запровадило санкції проти 15 громадян Росії та Білорусі, включаючи Дмитра Булгакова — заступника міністра оборони Росії, який відповідав за питання тилу[6].
З 23 березня 2022 року у ході російського вторгнення в Україну призначений тимчасово виконуючим обов'язки міністра оборони. Про це свідчить наказ, який підписав цей військовий. У документі вказав, що пропагандисти мають створити фейкові фото та відеозаписи за участю Шойгу. Вони мають демонструвати людям, що міністр перебуває на своєму робочому місці. У самого міністра оброни інфаркт, стан Шойгу погіршився. Він досі знаходиться у військовому госпіталі імені Бурденко[7].
Дійсний член Академії Військових наук РФ, член-кореспондент Академії Гуманітарних наук, професор Академії проблем безпеки, оборони та правопорядку.
У липні 2024 року Булгакова заарештували в справі про корупцію й відправили до Лефортовського СІЗО[8]. За даними російських ЗМІ, Булгаков, використовуючи службове становище, лобіював укладення Міністерством оборони РФ контрактів із певними комерційними структурами, а також створив систему поставок у російські війська неякісних продуктів за завищеною вартістю.[9][10]
Як заступник Міністра оборони РФ, Булгаков Дмитро несе відповідальність за будь-які бойові дії проти України, зокрема, за активну підтримку і реалізацію дій і політики, які підривають і загрожують територіальній цілісності, суверенітету і незалежності України.[15]