PROFILBARU.COM

Бойченко Семен Петрович
Бойченко Семен Петрович
Загальна інформація
Національність	українець
Громадянство	Російська імперія; СРСР
Народження	15 квітня 1912; Баштанський район, Україна
Смерть	23 січня 1987 (74 роки); Москва, СРСР
Поховання	Преображенське кладовище
Спорт
Країна	СРСР
Вид спорту	плавання
Спортивне звання	майстер спорту
Нац. збірна	СРСР
Тренери	А. Ваньков
Завершення виступів	1948
Тренує	збірна СРСР під час літніх Олімпійських ігор (1960)
Нагороди ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бойченко.

Семен Петрович Бойченко (27 квітня 1912(19120427), с. Михайлівка Херсонського повіту Херсонської губернії, Російська імперія (нині с. Мар'ївка Баштанського району Миколаївської області, Україна) — 23 січня 1987, Москва, СРСР) — український спортсмен і тренер, перший радянський рекордсмен світу з плавання. Встановив понад 25 світових і всесоюзних рекордів, був багаторазовим чемпіоном СРСР.

Біографія

Семен Петрович Бойченко народився і виріс в сучасному селі Мар'ївка Баштанського району Миколаївської області 15 (27) квітня 1912 року.

У 1932 році був призваний на військову службу, яку проходив на кораблях Чорноморського флоту.

У серпні 1933 року виграв першість на 300 метрів серед моряків Чорноморського флоту. В 1934 році став переможцем змагань по плаванню брасом на 100, 200 м на першість Червоної армії.

В липні 1935 року у Севастополі в складі збірної команди флоту стає чемпіоном у плаванні брасом на 100 і 200 метрів, встановивши рекорд СРСР^[1]. В тому ж році Бойченка переводять до Москви в СКА (спортивний клуб армії). Вже в грудні беручи участь в змаганнях за першість Москви, Бойченко показав час на 100 метрів брасом — 1 хвилина і 8.0 секунд, встановивши світовий рекорд, який на 2,8 секунди перевищував досягнення американця Джона Хіггінса^[2].

8 листопада 1935 року на міжнародних змаганнях у Празі Бойченко проплив 100 метрів брасом за 1 хвилину і 12,2 секунди, подолавши офіційний рекорд Європи. Менш ніж через місяць у Москві 5 грудня 1935 року він перевершив і світовий рекорд, показавши результат у 1 хвилину і 9,8 секунди.

В липні 1937 року на ІІІ Міжнародній робітничій олімпіаді, що проходила в Антверпені встановив новий рекорд — його результат на дистанції 100 метрів перевищував світовий рекорд, ним же встановлений в кінці 1935 року у Москві.

У 1938 році на притоці Сени Марне у Парижі відбувся заплив Семена Бойченка на 500 метрів батерфляєм — одним з найбільш технічно складних і важких стилів плавання. До Бойченка ніхто в світі до цього не плив таку дистанцію цим стилем. Там же отримав від французів звання «короля батерфляю». У тому ж році закінчив вищу школу тренерів при Державному центральному інституті фізичної культури^[1].

У 1939 році одним з перших радянських плавців отримав звання заслуженого майстра спорту СРСР, отримав орден «Знак Пошани».

10 травня 1941 року Семен Петрович поставив світовий рекорд на дистанції 100 метрів, пропливши їх за 1 хвилину і 5.1 секунд. 20 травня проплив 200 метрів брасом-батерфляєм за 2 хвилини і 29.8 секунд. Обидва досягнення стали останніми його рекордами на цих дистанціях^[1].

В роки Другої світової війни неодноразово брав участь у чемпіонатах Москви з плавання, де займав перші місця.

Арешт і подальше життя

Влітку 1948 року бере участь у літній Всесоюзній Олімпіаді в комбінованій естафеті 3×100 (брас, спина, кроль), де зайняв перші місця. Ці змагання у великому спорті для нього були останніми. У тому ж році Бойченко заарештували за обвинуваченням в антирадянській агітації та пропаганді. Засуджений до 10 років виправних трудових таборів ГУЛАГу, строк відбував в Солікамську (Пермська область). Під час відбування строку працював на пилорамі, писав листи Сталіну і у Верховний суд з проханням переглянути його справу^[3].

Звільнений був лише після смерті Сталіна у 1954 році, а реабілітований у 1956. Семен Петрович повернувся в Москву, працював тренером, був почесним президентом Федерації плавання Москви, членом президії Федерації плавання СРСР.

В 1960 році на Олімпійських іграх в Римі був тренером збірної СРСР з плавання.

З 1980 року член конгресу ФІНА.

Помер після інфаркту^[3] 23 січня 1987 року і похований на Преображенському кладовищі міста Москви.

Звання та нагороди

Заслужений майстер спорту СРСР з плавання (1939).
Орден «Знак Пошани» (1939);
Суддя всесоюзної і міжнародної категорії з плавання;
Почесний президент Федерації плавання Москви;
Член президії Федерації плавання СРСР;
Заслужений працівник культури Росії;
Член конгресу ФІНА 1980 року.

Пам'ять

Письменник Б. М. Раєвський у 1959 році написав повість «Тільки вперед» (рос. «Только вперед»), присвячену радянським плавцям. Прототипом одного з персонажів книги, спортсмена Віктора Важдаєва, став Семен Петрович Бойченко^[4].
У червні 2010 року в передмісті Миколаєва пройшли змагання на відкритій волі. В квітні 2011 року в Миколаєві плавці змагались уже під стелею спорткомплексу «Водолій».
У 2009 році в місті Баштанка Миколаївської області Семену Петровичу Бойченку встановлено пам'ятник.
У рідному селі спортсмена, Мар'ївці, зберігся дім, в якому він народився. На будинку встановлено пам'ятну дошку.
Мар'ївська школа та одна з вулиць села носить ім'я Семена Бойченка.
30 квітня 2009 року в Мар'ївській школі відбулося урочисте відкриття музею, створеного на честь видатного земляка.
Щорічно в останню неділю липня на річці Інгул, в Мар'їнім Гаю Баштанського району Миколаївської області, проходять змагання на честь Бойченка: ветерани флоту, ветерани спорту та всі бажаючі змагаються на відкритій воді.
У 2012 році до 100-річчя від дня народження легендарного плавця в селі Чорноморка Миколаївського району Миколаївської області ім'я видатного спортсмена було присвоєно плавальному басейну, там же пройшов відкритий турнір з плавання в категорії «Мастерс», присвячений ювілею від дня народження плавця.
У 2016 році ім’я Семена Бойченка введено до Зали світової слави водних видів спорту (Санта-Клара, штат Каліфорнія, США).

Посилання

Король баттерфляя Семён Бойченко [Архівовано 31 січня 2017 у Wayback Machine.]
Бойченко Семен Петрович^{[недоступне посилання з червня 2019]}

Література

Енциклопедичний словник. — М., 1982. — С.153
М. М. Шитюк, Є. Г. Горбуров, К. Є. Горбуров. Слава і гордість Миколаївщини. 75-річчю утворення Миколаївської області присвячується — Миколаїв: Видавець П. М. Шамрай., 2012. — 276с. ISBN 978-966-8442-94-0