Мармузовичі (пол.Marmuzowicze[3]) — первісна назва, відома з 1470 року. Походить від староукраїнського слова «мармуза» («обличчя, пика; неотеса, мовчун, небалакуча людина»), що є запозиченням з литовської (лит.marmūzė, морда, пика; мовчун; негідник)[4].
Ферлеївка (ст.-укр.Ферлеевка, пол.Firlejówka[3], нім.Firlejow[5]) — назва у 1630—1946 роках.
Андріївка (рос.Андреевка) — назва у 1946—2016 роках, на честь загиблого від рук українських повстанців комуніста і активіста тамтешньої МТС Андреєва[6][7]. 2016 року після прийняття Закону про декомунізацію село ввійшло до числа двох населених пунктів Львівщини, що підлягали обов'язковому перейменуванню[8] 19 травня 2016 року Верховна Рада прийняла постанову, згідно з якою село перейменовано на Мармузовичі[9].
Про село Мармузовичі (лат.Villa Marmuzowice) вперше згадується у 1470 році. Це був великий господарський осередок у складі Буської земліБелзького воєводстваКоролівства Польського. Власниками села були декілька шляхтичів, серед яких Ян Мармузовський гербу Сулима, Альберт Вишга, Станіслав Галка, Захарій Швартовський. У актових записах Буського гродського суду за 1499 рік. біля прізвища кожного з них стоїть припис: «з Мармузовичів» (лат.de Marmuzowice), що свідчить про формування місцевих шляхетських династій.
У 1578 році село повністю зруйнували татари. На цьому місці було збудоване містечко Ферлеївка. 26 березня 1638 року король Владислав IV надав йому магдебурзьке право з одночасним правом проведення двох ярмарків на рік — на свята «святого Віта в червні» і «Михаїла Архангела у вересні».
1649 року, в ході Хмельниччини, Ферлеївку пограбували і спалили татари.
1756 року у Ферлеївці збудували дерев'яну греко-католицьку Церкву Покрови Пресвятої Богородиці.
У XIX столітті громада Ферлеївки мала власну печатку зі зображенням заступника громади (святого Миколая), а також сільськогосподарського знаряддя: граблів, серпа, вил і коси (відбиток печатки відомий з колекції геральдичних матеріалів відомого львівського краєзнавця Антонія Шнайдера).
Наступна згадка про село датується 1900 роком, коли відбувся страйк сільськогосподарських робітників, які вимагали підвищення заробітної плати. Страйк тривав більше тижня. Для його придушення прибули військові частини. Тільки після цього страйкарі були змушені приступити до роботи. Організаторів виступу заарештували та відправили до тюрми.
У вересні 1939 року, на початку Другої світової війни і розподілу Польської республіки між Німеччиною та СССР, село Ферлеївка увійшло до складу УССР. Того ж року в селі створена машинно-тракторну станцію, першим директором якої став І. М. Андреєв[7]. На його честь село стало носити назву Андріївка.
У 1964—1965 роках радянська влада знесла місцеву греко-католицьку церкву Покрови.
Пам'ятки
У селі є церква Святого Миколая (1913, мурована), каплиця, споруджена на місці церкви Покрова Пресвятої Богородиці (1990, мурована)[10].
У селі є народний дім та бібліотека. При народному домі працювало відділення музичної школи, яку очолював Ясниський Іван Степанович. Після смерті Івана Степановича справу батька продовжила його донька. Учні та випускники школи входять до музичного ансамблю «Андріївські музики». Окрім музичних колективів в селі діє народний хор «Надбужанець» (керівник Калитин Л. І.).
Освіта
У селі діють середня загальноосвітня школа I-III ступенів (з 1962 року)[12], дитяча спортивно-юнацька школа «Авангард», дошкільний навчальний заклад «Барвінок».
Перша однокласна школа була відкрита на початку 19-ого століття.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1480 осіб, з яких 689 чоловіків та 791 жінка[13].
Церкви Святої Покрови та стара церква Святого Миколая, яка до 1701 року була православною і належала до Білокам'янецького благочинняЛьвівської єпархії, а відтак перейшла у греко-католицьку церкву до наших часів не збереглися[16].
На час парламентських виборів 2012 року село Андріївку було віднесено до округу № 119 з центром у місті Броди[18], у селі була одна виборча дільниця — № 460087[19].
↑Державний архів Львівської області. Фонди періоду окупації України нацистською Німеччиною (1941—1944 роки). Анотований реєстр описів. Львів, 2017. С. 87
Marmozowka [Архівовано 16 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Topographisches Post-Lexikon aller Ortschaften der k.k. Erbländer. Dritter Teil (Ost- und West-Galizien) in 2 Bänden: Band 2, 1802, s. 15.