Роботу над новим розвідувальним бронетранспортером для Збройних сил Австрії компанія Steyr-Daimler-Puch A.G. (SDP) розпочала 1979 року. Прототип виготовили до 1984, але через брак коштів військо відмовилося від замовлення. Компанія SDP спробувала продати проєкт на міжнародному ринку. Прототипи направили до Великої Британії, Швеції, Кувейту, але це не принесло бажаних контрактів. Лише 1994 замовили 68 машин для миротворчих підрозділів ООНЗС Австрії. Pandur І себе позитивно зарекомендував під час операцій у Перській затоці. На 1996 звільнений Кувейт купив 70 машин. Pandur I був багатоцільовим транспортним засобом із можливістю адаптації до потреб і вимог потенційних клієнтів, свідченням чого є широкий ряд модифікацій різноцільового призначення.
Завдяки доволі значній серії вироблених БТР Pandur I з 2001 розробили подальшу модифікацію Pandur II з колісною формулою 8×8 та довшим корпусом. Згодом на її базі розробили плавучу модифікацію Pandur II з колісною формулою 6×6.
Озброєння
У поліційних місіях миротворчих сил ООН достатнім є озброєння 12,7-мм кулеметом у легкій вежі. Можливо встановлення американської вежі MGTS з 40-мм гранатометомMk 19 чи 30-мм автоматичною гарматою M230 Chain Gun чи вежі CMI LCTS 90 з 90-мм бельгійською гарматою MECAR KEnerga 90/46[1], яка може застосовувати підкаліберні і кумулятивні набої здатні пробивати 120-мм панцирну плиту під кутом 60° на відстані 1000 м. Pandur I з таким озброєнням здатен боротись не тільки з ворожими БТР, а й з танками моделей Т-55 i M47 Patton. Винищувачі танків на базі Pandur I можуть бути озброєні вежею Euromissle UMT 800 з 4×ПТКР HOT (дальність 4 км), вежею Eureka норвезької компанії Kvaerner з ПТКР TOW (3750 м). У Кувейті випробували випробувала вежу з найсучаснішою ПТКР Hellfire (8,0-12,0 км). Для ракет використовують системи лазерного наведення.