914 Палісана

914 Палісана

Відкриття
Відкривач	Макс Вольф
Місце відкриття	Обсерваторія Гейдельберг-Кеніґштуль
Дата відкриття	4 липня 1919
Позначення
Названа на честь	Йоганн Паліза
Тимчасові позначення	1919 FN A904 PB A916 WC
Категорія малої планети	Астероїд головного поясу
Орбітальні характеристики[1]
Епоха 23 травня 2014 (2 456 800,5 JD)
Велика піввісь	2,457787478290 а. о.
Перигелій	1,930868855138 а. о.
Афелій	2,984706101442 а. о.
Ексцентриситет	0,214387382068
Орбітальний період	1407,391480707 д
Середня орбітальна швидкість	0,255792368317 °/д
Середня аномалія	226,5206715257°
Нахил орбіти	25,20600402851°
Довгота висхідного вузла	255,8135312416°
Аргумент перицентру	49,14641054181°
Фізичні характеристики
Розміри	76,61 км
Період обертання	15,922 год
Альбедо	0,0943
Спектральний тип	CU (Толен)
Стандартна зоряна величина	8,76

914 Палісана (914 Palisana) — астероїд головного поясу, відкритий 4 липня 1919 року.^[2]

Тіссеранів параметр щодо Юпітера — 3,332.

Опис

Вуглецевий астероїд відноситься до типу CU за таксономічною схемою Толена. Він обертається навколо Сонця на відстані 1,9-3,0 а.о. раз на 3 роки та 10 місяців (1 407 днів). Її орбіта має ексцентриситет 0,21 і нахил 25° по відношенню до екліптики.^[3]

Вимірювання за допомогою адаптивної оптики в обсерваторії Кека дають оцінку діаметру в 76 км. Відношення розмірів між великою і малою зоряними осями становить 1,16.^[4] 2004 року астероїд спостерігали, коли він затуляв собою зорю. Отримані хорди були використані для визначення оцінки діаметра 91.2 км. Це погано збігається з діаметром, визначеним іншими способами.^[5]

Мала планета названа на честь австрійського астронома Йоганна Палізи (1848—1925), який сам відкрив багато астероїдів між 1874 і 1923 роками.^[6]

Примітки

1. База даних малих космічних тіл JPL: 914 Палісана (англ.) . Процитовано 2014.05.13. Останнє спостереження 2014.02.23.
2. IAU Minor Planet Center. www.minorplanetcenter.net. Процитовано 5 червня 2023.
3. JPL Small-Body Database Browser. web.archive.org. 19 вересня 2020. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 5 червня 2023.
4. Marchis, F.; Kaasalainen, M.; Hom, E. F. Y.; Berthier, J.; Enriquez, J.; Hestroffer, D.; Le Mignant, D.; de Pater, I. (1 листопада 2006). Shape, size and multiplicity of main-belt asteroids: I. Keck Adaptive Optics survey. Icarus (англ.). Т. 185, № 1. с. 39—63. doi:10.1016/j.icarus.2006.06.001. ISSN 0019-1035. Процитовано 5 червня 2023.
5. Shevchenko, Vasilij G.; Tedesco, Edward F. (1 вересня 2006). Asteroid albedos deduced from stellar occultations. Icarus. Т. 184. с. 211—220. doi:10.1016/j.icarus.2006.04.006. ISSN 0019-1035. Процитовано 5 червня 2023.
6. Schmadel, Lutz D., ред. (2007). (914) Palisana. Dictionary of Minor Planet Names (англ.). Berlin, Heidelberg: Springer. с. 82—82. doi:10.1007/978-3-540-29925-7_915. ISBN 978-3-540-29925-7.

Див. також

• Список астероїдів (901-1000)

Посилання

• 914 Палісана — Об'ємне інтерактивне відображення орбітального руху (англ.)
• Інформація про малі планети на сайті minorplanetcenter.net [Архівовано 13 травня 2014 у Wayback Machine.](англ.)