Сіла-Нунам Відкривач Джейн X. Лю,Дівід Джуїтт ,Чедвік Трухільйо ,[1] Місце відкриття Обсерваторія Мауна-Кеа Дата відкриття 3 лютого 1997 Позначення 1997 CS29 Названа на честь боги Сили та Нунам . Категорія малої планети карликова планета ,пояс Койпера Епоха 31 грудня 2006 Велика піввісь 6 559 420 000 км (43,847 а. о. ) Перигелій 6 474 150 000 км (43,27699 а. о. ) Афелій 6 644 700 000 км (44,41701 а. о. ) Ексцентриситет 0,013 Орбітальний період 106 049,409 діб (290,347 років ) Середня орбітальна швидкість 4,498 км/с Середня аномалія 305,256° Нахил орбіти 2,249° Довгота висхідного вузла 304,371° Аргумент перицентру 238,086° Супутники 1 Розміри 335 ± 85 км[2] Маса 4,0× 1019 кг Середня густина 2,0 (припущення) Прискорення вільного падіння на поверхні~0,09 м/с² Друга космічна швидкість ~0,18 км/с Спектральний тип 0,06-0,14[2] Видима зоряна величина 5,5[2] Сіла-Нунам у Вікісховищі
79360 Сіла-Нунам (англ. 79360 Sila-Nunam ) — транснептуновий об'єкт , є подвійним к'юбівано [3] [4] 3 лютого 1997 року Джейн Х. Лю, Девідом Джуїттом , Чад Трухильо і Яном Ченом у обсерваторії Мауна-Кеа на Гаваях . 9 січня 2012 року об'єкту присвоєна назва Сіла-Нунам на честь ескімоського бога небес і стихії Сили і його дружини — богині землі Нунам.
79360 1997 CS29 є класичним об'єктом холодного поясу і належить до класу к'юбівано. Об'єкт знаходиться майже точно e резонансі 4:7 з Нептуном [2]
У 2010 році були проведені виміри теплового потоку об'єкту за допомогою телескопа «Гершель» . За допомогою цих даних було визначено розміри об'єкта у межах від 250 до 420 км[2]
Сіла-Нунам дуже червоний у видимому спектрі і має нейтральний спектр у ІЧ -діапазоні[5] [6]
Смуги поглинання водного льоду відсутні в інфрачервоній частині спектра, і об'єкт схожий на Іксіон [7]
Сіла-Нунам має один відомий супутник, який дуже близький за розмірами до головного об'єкту, тому об'єкт інколи розглядають як подвійний к'юбівано.
↑ List Of Transneptunian Objects . IAU Minor Planet Center. Архів оригіналу за 14 липня 2012. Процитовано 2 серпня 2010 .↑ а б в г д Muller, T.G.; Lellouch, E.; Stansberry, J. et al. (2010). “TNOs are Cool”: A survey of the trans-Neptunian region I. Results from the Herschel science demonstration phase (SDP) . Astronomy and Astrophysics . 518 : L146. doi :10.1051/0004-6361/201014683 . Архів оригіналу за 12 лютого 2011. Процитовано 12 квітня 2012 . ↑ MPEC 2009-R09 :Distant Minor Planets (2009 SEPT. 16.0 TT) . IAU Minor Planet Center. 4 вересня 2009. Архів оригіналу за 10 квітня 2010. Процитовано 4 жовтня 2009 .↑ Марк В. Буйе (2009-02-02 using 142 observations). Orbit Fit and Astrometric record for 79360 . SwRI (Space Science Department). Архів оригіналу за 14 липня 2012. Процитовано 4 жовтня 2009 .↑ Grundy, W.M.; Buie, M.W.; Spencer, J. R. (2005). Near-Infrared Spectrum of Low-Inclination Classical Kuiper Belt Object (79360) 1997 CS29 . The Astronomical Journal . 130 : 1299—1301. doi :10.1086/431958 . ↑ Fornasier, S.; Barucci, M.A.; de Bergh, C. at al. (2009). Visible spectroscopy of the new ESO large programme on trans-Neptunian objects and Centaurs: final results . Astronomy and Astrophysics . 508 : 457—465. doi :10.1051/0004-6361/200912582 . Архів оригіналу за 8 січня 2019. Процитовано 12 квітня 2012 . ↑ Boehnhardt, H.; Bagnulo, S.; Muinonen, S. at al. (2004). Surface characterization of 28978 Ixion (2001 KX76) . Astronomy and Astrophysics . 415 : L21—L25. doi :10.1051/0004-6361:20040005 .
