Ярема Олександр Михайлович

Олександр Ярема
Ім'я при народженні	Олександр Михайлович Ярема
Народився	26 травня 1972(1972-05-26) (52 роки) Миколаївська область, Українська РСР, СРСР
Національність	українець
Громадянство	Україна
Діяльність	актор
IMDb	nm5698254
Нагороди та премії
Заслужений артист України

Олександр Михайлович Ярема — український актор та ведучий. Випускник Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого. Ведучий програми «ВусоЛапоХвіст» на телеканалі СТБ. Заслужений артист України (2024)

Життєпис

Народився в Миколаївській області. У віці 6 років разом із родиною переїхав до Херсона.

По завершенні в 1996 році Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого (курс Леоніда Олійника), був зарахований до театральної трупи Київського академічного театру юного глядача на Липках, з 2019 року — Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка (м. Київ).

З 2007 по 2013 роки був ведучим передачі «ВусоЛапоХвіст» на телеканалі «СТБ».

Фільмографія

Телевізійні проєкти

• «Мамаду»

Серіали

• «Усе включено»
• «Міський роман»
• «Прибулець»
• «Утьосов. Пісня довжиною у життя»
• «Вечірка»
• «Папаньки»

Ігровий кінематограф

• 2002 — «Золота лихоманка» — Олег
• 2021 — «Будинок „Слово“: Нескінчений роман» — Теодор Драйзер
• 2022 — «Памфір» — Орест («Морда»)

Театральні роботи

Київський академічний театр юного глядача на Липках

• 1986 — «Король Дроздобород»
• 1998 — «Чарівна Пеппі»
• 2002 — «Ромео і Джульєтта»
• 2002 — «Вовки та…»
• 2003 — «Ляльковий дім»
• 2004 — «Чайка»
• 2005 — «Лісова пісня»
• 2005 — «Ярмарковий гармидер»
• 2006 — «Химера»
• 2008 — «Романтик з планети eBay»
• 2009 — «Шинель»
• «Шалений день»

Київський академічний театр «Золоті ворота»

• 2015 — «Королева краси, або перед смертю не надихаєшся» за п'єсою «Красуня з Лінена» Мартіна Мак-Дони; реж. Максим Голенко — Мег Фолан
• 2017 — «Тату, ти мене любив?» за п'єсою «Тихий шорох зникаючих кроків» Дмитра Богославського; реж. Стас Жирков — Дмітріч (тато)

Дикий Театр (м. Київ)

• 2017 — «Афродизіак» Віктора Понізова; реж. Максим Голенко — мадам Фрашон
• 2018 — «Кицюня» за п'єсою «Лейтенант з острова Інішмор» Мартіна Мак-Дони; реж. Максим Голенко — Донні
• 2019 — «Спіймати Кайдаша» вистава-променад за п'єсою Наталі Ворожбит; реж. Максим Голенко — Омелько Кайдаш
• 2019 — «Кайдаші 2.0.» Наталі Ворожбит за мотивами серіалу «Спіймати Кайдаша», написаного за мотивами повісті «Кайдашева сім'я» І. Нечуя-Левицького; реж. Максим Голенко — Омелько Кайдаш
• 2020 — «Ображені. Білорусь (сія)» Андрія Курейчика^[ru]; реж. Максим Голенко — Старий

Театральна агенція «ТЕ-АРТ»

• 2018 — «Холостяки і холостячки» Ханоха Левіна; реж. Максим Голенко
• 2019 — «Хочу зніматися у кіно, або Кохання не за сценарієм» Ніла Саймона; реж. Артур Артіменьєв

Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка

В театрі Франка працює з 2019 року^[1]:

• 2019 — «Лунаса» за п'єсою «Танці на Луназу» Брайана Фріла; реж. Андрій Приходько — Джек
• 2019 — «Поминальна молитва» Григорія Горіна за мотивами збірки оповідань Шолом-Алейхема «Тев'є-Молочар»; реж. поновлення Дмитро Чирипюк — Степан (поновлення легендарної вистави «Тев'є-Тевель», поставленої Сергієм Данченко у 1989 році)
• 2020 — «Украдене щастя» за однойменною п'єсою Івана Франка; реж. Дмитро Богомазов — Микола Задорожний^[2][3]
• 2020 — «Крум» Ханоха Левіна; реж. Давид Петросян — Тугаті

Інші театри

• 2017 — «Homo Soveticus» за мотивами п'єси «Потерпілий Гольдинер» Віктора Шендеровича; реж. Максим Голенко (Театр «Ампулка»)
• 2019 — «Енеїда-XXI» Віталій Ченський за мотивами поеми «Енеїда» Івана Котляревського; реж. Максим Голенко — Анхіз (Одеський академічний український музично-драматичний театр імені В. Василька та «Дикий Театр», м. Київ)
• 2019 — «Зойчина квартира»^[ru] Михайла Булгакова; реж. Максим Голенко — Борис Семенович Гусь-Ремонтний, комерційний директор тресту тугоплавких металів (Київський академічний драматичний театр на Подолі)^[4]
• 2019 — «Дон Жуан» Марини Смілянець; реж. Максим Голенко (Антреприза, м. Київ)

Нагороди й номінації

• Заслужений артист України (2024)^[5]

Нагороди й номінації
Рік	Премія	Номінація	Робота	Результат
2017	«Київська пектораль»	Найкраще виконання чоловічої ролі другого плану	«Без вини винні»	Номінація
2023	«Золота дзиґа»	Найкраща чоловіча роль другого плану	«Памфір»	Номінація
2024		Найкраща чоловіча роль	«Уроки толерантності»	Номінація

Примітки

1. Олександр Ярема на сайті Театру ім. І. Франка. Архів оригіналу за 30 червня 2020. Процитовано 16 липня 2020.
2. Іван БАБЕНКО, Тетяна ПОЛІЩУК (3 липня 2020). Соціальна дистанція як... художній засіб. Столичні франківці представили «Украдене щастя» — першу прем’єру після послаблення карантину (укр.). «День». Архів оригіналу за 3 липня 2020. Процитовано 2020-7-16.
3. Едуард ОВЧАРЕНКО (15 липня 2020). Олександр ЯРЕМА: «Краще про мене розкажуть мої ролі» (укр.). «I-UA.tv». Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 2020-7-16.
4. Сергій ВИННИЧЕНКО (5 травня 2020). Двічі в одну «Зойчину квартиру» (укр.). Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 26 травня 2021.
5. Популярний актор театру Франка отримав звання Заслуженого артиста, Главком, 23.01.2024

Джерела

• Олександр Ярема на сайті Театру ім. І. Франка [Архівовано 30 червня 2020 у Wayback Machine.]
• Олександр Ярема на сайті «Дикого Театру» [Архівовано 18 липня 2020 у Wayback Machine.]
• Олександр Ярема на сайті Театру на Подолі [Архівовано 14 серпня 2020 у Wayback Machine.]
• http://www.teleprostir.com/dossier/type-14-televeduchi/show-4627-iarema-oleksandr [Архівовано 30 грудня 2021 у Wayback Machine.]
• http://www.tuz.kiev.ua/node/99^{[недоступне посилання з серпня 2019]}
• https://web.archive.org/web/20101218110759/http://www.stb.ua/ua/staff/9/