Як військова одиниця Чигиринський полк був головним полком гетьмана Богдана Хмельницького. За реєстром 1649 року він поділявся на 19 сотень — 11 на правій стороні Дніпра й 8 на лівій. У полку нараховувалося 3291 козаків, з яких 1921 перебували в правобережних сотнях, а 1370 — у лівобережних. Разом із військовою (генеральною) старшиною, яка зараховувалося до складу Чигиринського полку, кількість його особового складу становила 3297 осіб[2].
1661 року з лівобережних сотень Чигиринського полку був утворений новий Кременчуцький полк. Проте 1663 року його ліквідували, а сотні повернули до старого полку.
1678 року, після захоплення Чигирина османами, Чигиринський полк було ліквідовано. За Бахчисарайським миром, укладеним 1681 році між Московським царством та Османською імперією, а також «Вічним миром», затверджений 1686 року між Московським царством і Річчю Посполитою, прибережна дніпрова смуга Правобережжя, що включала землі Чигиринського полку, мала лишатися незаселеною. Попри ці домовленості протягом 1683–1685 років існував військовий підрозділ «Чигиринський полк» під командуванням Громашевського[3].
1699 року, за Карловицьким миром територія колишніх правобережних сотень Чигиринського полку повернулася до складу Речі Посполитої[3].
У 1704–1712 роках Чигиринський полк було відроджено.
У 1711–1712 рр. за наказом російської влади більшу частину козаків та цивільних мешканців було силою переселено на Лівобережжя, а полк ліквідовано разом з іншими правобережними полками. Територія полку перейшла під юрисдикцію Речі Посполитої.
Попованова О. Чигиринські полковники періоду Визвольної війни 1648—1657 рр. // Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні. — 1999. — C. 138—140.
