Формат чемпіонату світу з футболу 1938 року передбачав участь 16 команд, що, з огляду на значно більшу кількість бажаючих, обумовило необхідність проведення кваліфікаційного раунду. Оскільки уперше в історії чемпіонатів світу команда-господар фінальної стадії (Франція) і діючий чемпіон світу (Італія) кваліфікувалися автоматично, під час кваліфікаційного раунду розігрувалися 14 путівок до фінальної стадії світової першості.
На момент жеребкування кваліфікаційного раунду кількість його учасників складала 34 збірні. Проте згодом сім команд, що представляли американський континент, а також збірна Японії знялися зі змагання, а збірну Єгипту було відсторонено рішенням ФІФА, після чого відразу чотири команди автоматично отримали місце у фінальній частині світової першості. Таким чином хоча б по одному матчу в рамках кваліфікаційного раунду провела лише 21 команда, загальна кількість матчів відбіркового турніру склала 22, а загальна кількість забитих голів — 96 (4,36 за гру).
Оскільки один з переможців кваліфікаційного раунду, збірна Австрії, не змогла стати учасником фінальної частини світової першості через втрату країною сувернітету після її аншлюсу Третім Рейхом, фактично учасниками чемпіонату світу стали лише 15 збірних.
Групи 10 і 11 - Америка: 2 місця, за які змагалися 9 команд.
Група 12 - Азія: 1 місце, за яке змагалися 2 команди.
Відбіркові групи розрізнялися кількістю учасників і турнірним форматом:
Група 1 мала 4 учасників. Кожна пара команд проводила між собою по одній грі. Переможець групи і команда, що посіла друге місце, кваліфікувалися.
Групи 2, 3, 4, 5 та 7 мали по 2 учасники. В усіх групах крім п'ятої команди проводили між собою по дві гри, одній вдома і одній на виїзді. Переможець за сумою двох матчів кваліфікувався. У Групі 5 команди проводили єдину гру на нейтральному полі. Переможець цієї гри кваліфікувався.
Групи 6 та 8 мали по 3 учасники. Найсильніша команда кожної з груп отримувала статус сіяної. Змагання проходили у два раунди:
Перший раунд: Дві несіяні команди грали між собою по дві гри, одній вдома і одній на виїзді. Переможець за сумою двох матчів проходив до заключного раунду.
Заключний раунд: Сіяна команда приймала переможця Першого раунду на власному полі. Переможець цієї гри кваліфікувався.
Група 9 мала 3 учасників. Команди проводили одна проти одної по одній грі. Переможець групи і команда, що посіла друге місце, кваліфікувалися.
Група 10 мала 2 учасників. Переможець групи кваліфікувався.
Група 11 мала 7 учасників. Переможець групи кваліфікувався.
Група 12 мала 2 учасників. Переможець групи кваліфікувався.
Єгипет мав зіграти проти Румунії 17 грудня 1937, проте керівництво єгипетської команди відмовилося проводити гру під час Рамадану, зазначивши, що грати у футбол у цей час «неможливо».
Згодом єгипетські футбольні керівники запросили команду австрійського клубу «Ферст Вієнна» до Єгипту для проведення товариської гри проти збірної Єгипту також під час Рамадану, після чого ФІФА припинила членство Єгипту в організації і присудила Румунії перемогу у кваліфікаційному раунді[1].
Австрія кваліфікувалася, проте згодом країна втратила суверенітет внаслідок аншлюсу Третім Рейхом. ФІФА запропонувала місце у фінальній частині чемпіонату, яке звільнилося, збірній Англії, яка запрошення відхилила. Після цього ФІФА вирішила не надавати жодній збірній права кваліфікуватися на місце Австрії і провести чемпіонат без участі однієї з команд.
↑Dietschy, Paul (6 червня 2013). Making football global? FIFA, Europe, and the non-European football world, 1912–74. Journal of Global History. 8 (02): 288. doi:10.1017/S1740022813000223. (англ.)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}