Історично чагга розселилися на землях, які займають в даний час, до приходу сюди нілотських народів, зайнявши у ХІІІ—XV ст.ст. землі, заселені кушитами. Відтак, традиційна культура чагга зазнала істотного кушитського впливу.
Під час міжкланових сутичок з масаями у період між 1830 і 1875 рр. чагга абсорбували в свій склад різні групи масаїв; це саме стосується народів тавета, камба, меру та кікую.
Попри різне походження, етнічна спільнота чагга розвинула спільну мову та культуру, що вирізняється від оточуючих народів.
Сьогодні серед чагга поширено відхідництво. Частина чагга проживають у містах (Аруша, Дар-ес-Салам тощо), де зайняті в бізнесі, працюють в різних галузях економіки, існує національна інтелігенція.
Соціальна організація і культура
Хатина чагга
У чагга вкорінилися вождівства — общини управлялися вождями (мангі), на поч. XX ст. були об'єднані під владою верховного вождя (мангі мкуу), титул яких зберігся серед чагга і до наших днів.
До поч. XX ст. практикувалися чоловічі (нґасі) та жіночі (шиджа) ініціації, які включали обряд обрізання.
У чагга поселення сільського типу без чіткого планування. Житло чагга — хатина з соломи і трави шоломоподібної форми, без вікон.
Традиційний одяг чагга — цільна коров'яча шкура або хутряні накидки, численні головні убори.
У чагга розвинуті міфологія і фольклор. Головним персонажем усних оповідань виступає верховне божествоСонцяРува. Відомі також історичнні перекази і легенди, пісні тощо.
Найвідоміший дослідник народу чагга — німецькийантрополог і етнографБруно Гуттман (Bruno Gutmann), який здійснював польові дослідження у 1-й пол. XX ст.
Цікаві факти
У кухні чагга численні заборони і обмеження, до того ж статевий розподіл — так, банани вважаються чоловічою їжею, а молоко, ямс — жіночою. Як і нілоти, чагга споживають свіжу коров'ячу кров. Пиво (мбеґе), крім традиційного проса, також варять, як і народи-сусіди з бананів.
Колоритний костюм воїна чагга — зав'язки і браслети на кісточках та зап'ястках і причепні «хвости» і «роги».
Джерела, посилання і література
Балєзін А. С., стаття «Джагга» // Народы мира. Историко-этнографический справочник, М.: «Советская энциклопедия», 1988, стор. 154 (рос.)
