Ініціа́ція (від лат.initiatio «посвячення») — звичай, що був широко розповсюджений у первісних і традиційних суспільствах народів світу, суть якого полягає у переведенні юнаків і юнок у дорослі вікові класи. Ініціація мала на меті підготовку підліткового покоління до виробничого, суспільного, шлюбного і духовного життя в межах своєї групи. Зазвичай ініціації полягали в різноманітних випробовуваннях на фізичну силу, спритність, а іноді і витривалість. Нерідко ініціації супроводжувалися фізичним болем, тортурами, різного роду операціями над статевими органами.
Стосовно українок, В. Балушко обрядами називав уміння варити різні страви, зокрема кашу, виконувати таку жіночу роботу, як прядіння, шиття, вишивання, плетіння тощо[1]. Символіка переведення дівчини в статус жінки [для українців] є набагато виразнішою й багатшою, несе в собі більше смислового навантаження, вказує Таїса Леньо. Жінки, досягнувши відповідного віку, стають носіями і хранительками традицій. Чоловіки менш консервативні, у їхніх діях більше імпровізації, вони швидше реагують на зміни в навколишній дійсності[2].
Becker, R.: Die weibliche Initiationim Zaubermärchen. Ein Beitrag zur Funktion und Symbolik des weiblichen Aspektes im Marchen unter Besonderer Berucksichtigung der Figur der Baba-Jaga. — Berlin, 1990. — 187 s. (нім.)
