Ці́нність — будь-яке матеріальне або ідеальнеявище, яке має значення для людини чи суспільства, заради якого вона діє, витрачає сили, час, гроші, здоров'я тощо, заради якого вона живе. Вивченню людських цінностей присвячений розділ філософії аксіологія, який підрозділяється на етичну й естетичну аксіологію. Сучасні емпіричні дослідження людських цінностей охоплює теорія цінності.
Цінність — властивість того чи іншого предмета, явища задовольняти потреби, бажання, інтереси соціального суб'єкта (індивіда, групи людей суспільства)[1].
За результатами «Світового обстеження цінностей», що проводиться під керівництвом Рональда Інґлегарта, цінності людей зазнають поступових змін під впливом поліпшення матеріальних умов життя.
Система цінностей
Система цінностей — поняття, теорії цінностей, яке означає сукупність існуючих людських думок про значення в їхньому житті речей та явищ, що зустрічаються в природі і суспільстві («соціальна установка»).
Людина та суспільство спирається на систему цінностей під час порівняння та вибору лінії поведінки, здійснення вчинку тощо.
Набір цінностей
У власному огляді Брейтуєн та Скот відносять зародження поняття сукупності цінностей до досягнутого у 1950-ті та 1960-ті роки консенсусу про відношення поняття цінностей не до характеристики предметів, а до характеристики людей і їх бажань — бажань саме людей, а не потреб до того, які бажання ніби мають бути в людей.
Не дивлячись на згоду дослідників з питань визначень, щодо кількості і набору цінностей в системах між психологами існують глибокі розбіжності, хоча деякі пишуть про «універсальний» характер базових цінностей.
Шайгородський Ю. Ж. Цінності як детермінанти суспільного розвитку / Ю. Ж. Шайгородський // Сучасна українська політика. — К. : Центр соціальних комунікацій, 2012. — Вип. № 26. — С. 219—228.
