Справедливість — мораль та чеснота, вразливість як на суспільне добро, так і на суспільне зло. За Платоном, справедливість — це найвища чеснота, що утримує мужність, поміркованість та мудрість в повній рівновазі й гармонії («кожному своє» - У новітній час фраза здобула популярність як напис, зроблений націонал-соціалістами над входом до концентраційного табору Бухенвальд та отримала своє доповнення у тому числі українському радянському тюремному кримінальному середовищу у формі: - "кожному своє і своє не кожному"). За Платоном саме справедливість державного устрою породжує у нього «однодушність» (homonoia) і дружбу (philia) співгромадян, жінок і чоловіків.
Чимало філософсько-правових концепцій розглядають справедливість, як найвищу, навіть передумовну правову цінність та морально-етичну цінність.
Справедливість загалом є елементарною властивістю людини, як моральної істоти у її ставленні до інших людей. Правова справедливість є категорично-безумовним моральним обов'язком влади — вищим від будь-яких її прогресистських намірів та устремлінь.
Справедливість є принципом адекватності суспільних зусиль, спрямованих на відновлення священної рівноваги світу (права), порушеної внаслідок діяльності чи бездіяльності члена (членів) суспільства чи суспільної інституції (в загальному випадку — суб'єкта, особи).
У православному християнстві відносини людини з Богом не лежать в категоріях справедливості. "Якщо, Господи, будеш зважати на беззаконня, хто встоїть, Владико?" (Пс.130:3). Бог не є справедливий а милосердний бо «...Милосердя бо ставиться вище за суд» (Як.2:13). Тим не менше Бог є справедливим і судить справедливо: (1 Пет 2:23 ; Об 16:5,7 "І почув я Ангола вод, який говорив: Ти праведний, що Ти є й що Ти був, і святий, що Ти це присудив! І я чув, як жертівник говорив: Так, Господи, Боже Вседержителю! Правдиві й справедливі суди Твої!"). Господь закликає до справедливості і каже " хай тече правосуддя, немов та вода, а справедливість як сильний потік! (Ам 5:24)"
Святі отці
Подібно до того «як піщинка не витримує рівноваги з великою вагою золота, так вимоги правосуддя Божого не витримують рівноваги в порівнянні з милосердям Божим», - говорить преподобний Ісаак Сірін[1].
Святитель Іван Золотоустий: "Не говори мені: де ж справедливість, якщо мука не має кінця? Коли Бог робить щось, слухайся Його визначень і не підкоряй їх мудруванням людським"[2], але «якщо ти вимагаєш справедливості, то, згідно із законом правди, нам слід було б ще на початку негайно загинути»
Справедливість, як соціально-політична і морально-правова категорія, дуже цікавить гуманістів. Вона характеризує відповідність між практичною роллю індивідів або соціальних груп у житті суспільства та їхнім соціальним становищем, між їхніми правами й обов'язками, між вчинками й винагородами, заслугами людей та їхнім суспільним визначенням".
Кант вважав, що заходи, які б забезпечували правову справедливість, мають обов'язково випереджати й підготовлювати всі інші урядові акції, які мають за мету, скажімо, розвиток економічної самостійності населення, зростання добробуту держави тощо. На його думку, жодна із започаткованих владою великих соціальних реформ не матиме успіху, якщо їй не передуватиме низка строго-правових заходів, спрямованих на викорінювання «доправового» минулого, на запобігання злочинам, найбільш властивим такому минулому.
Станіслав Оріховський звертається до короля, закликаючи його дбати про справедливість: «якщо хочеш у країні зажити слави найсправедливішого». Справедливість бачиться мислителем як особиста риса людини. Також він виокремлює іншу справедливість, ту, що «тримається на законах… Цю другу частину справедливості ти мусиш цінувати у твоїй державі, яка є немов ліками для зціплювання ран, а першою є справедливість, а не сила». На думку С. Оріховського, справедливість — це душа держави, головна чеснота, на основі якої мають вирішуватися всі питання.
Станіслав Оріховський вважав, що справедливість у Речі Посполитій є ніби душею в тілі… (держави, позбавлені справедливості, є ні чим іншим, як справжньою злочинністю), то і дбав про справедливість у Польщі як про власну душу".
Ролз Дж. Теорія справедливості / Дж. Ролз ; пер. з англ. О. Мокровольський. — К. : Вид-во Соломії Павличко «Основи». — 2001. — 822 с.
Справедливість / В. М. Тертишник, В. П. Горбатенко// Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. — Київ: «Укр. енцикл.» , 2003. — Т. 5. — С. 604—605.
Примітки
↑Исаак Сирин, преподобный. Слова подвижнические. С. 420.
↑Иоанн Златоуст, святитель. Поучения. Троице-Сергиева лавра, 1993. Т. 2. С. 520.
Література
В. Мадіссон. Справедливість // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.686 ISBN 978-966-611-818-2
