Широко відоме використання хлібної лопати в народній медицині при «переробленні» або «перепіканні» дитини. Обряд «перепікання» був поширений у всіх східних слов'ян. В Україні був відомий на Поділлі, Волинському Поліссі, у Київській, Чернігівській, Харківській областях. Хвору дитину укладали на хлібну лопату (зазвичай це робила мати, дитину перед приміщенням на лопату обмивали водою, а іноді загортали у тісто) і саджали в піч так само, як хліб. Вважалося, що така дитина «не допеклася» в утробі. У даному обряді відбувалося «ототожнення дитини і хліба, випічки хліба і появи дитини на світ: її ніби повертають у материнську утробу (піч), щоб вона народилася заново».
Різновидом хлібної лопати є лопата для піци. Це професійний інструмент, уживаний у піцеріях для саджання піци у піч, перегортання її у печі та виймання готової страви. Колись вони були виключно дерев'яними, сучасні лопати для піци роблять як із дерева, так з алюмінію. Професійні лопати для піци характеризуються легкістю, гнучкістю та відмінною міцністю. Лопати для піци бувають як суцільними, так і з ґратчастою поверхнею, яка дозволяє відсіяти зайве борошно перед саджанням піци у піч[3].
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Хлібна лопата
А. Л. Топорков. «Перепекание» детей в ритуалах и сказках восточных славян/Фольклор и этнографическая действительность. СПб.: Наука. С.-Петербургское отделение, 1992