Фабріс Лукіні народився 1 листопада 2958 року в Парижі в сім'ї торговців овочами, італійських імігрантів з Ассізі[1]. У 13-річному віці Фабріса було виключено з ліцею за погану поведінку і він став освоювати перукарську справу, але незабаром, покинувши це заняття, почав як конферансьє проводити виступи у нічних клубах.
У кіно Фабріс Лукіні дебютував у 1969 році фільмом «Усе може статися» режисера Філіпа Лабро, який запримітив молодого конферансьє у нічному клубі та запропонував йому невелику роль. Після цього дебюту Фабріс Лукіні вступив на курси драматичної майстерності Жана-Лорана Коше, де на нього звернув увагу режисер Ерік Ромер, що став для Лукіні справжнім хрещеним батьком в кіно: починаючи з фільму «Коліно Клер» (1970), режисер регулярно запрошує актора у свої стрічки, а ролі в його фільмах «Персеваль Гальський» (1979) та «Ночі повного місяця» (1984, номінація на премію «Сезар» за найкращу чоловічу роль другого плану) стали одними з найкращих у творчій біографії актора.
Справжнє визнання до Лукіні приходить лише у 1990 році після зіграної ним головної ролі у «Нелюдимій» режисера-дебютанта Крістіана Венсана, за яку актора вперше було номіновано на «Сезар» як найкращого актора у головній ролі.
У 1994 році Фабріс Лукіні знявся в костюмованому історичному фільмі Клода Лелюша «Полковник Шабер», за акторську роботу в якому вчетверте номінувався на «Сезара».
З другої половини 1990-х Лукіні активно працює на театральній сцені і на телебаченні та з'являється на кіноекрані в середньому раз на рік.
За час своєї акторської кар'єри Фабріс Лукіні зіграв ролі майже у 80 кіно- та телефільмах та 9 разів був номінований на французьку національну кінопремію «Сезар».