Управління Верховного комісара ООН з прав людини

Управління Верховного комісара ООН з прав людини
англ. Office of the High Commissioner for Human Rights
Абревіатура	HCDH(фр.)
Тип	організація ООН^d правозахисна організація^d секретаріат^d
Засновано	20 грудня 1993[1]
Галузь	international activities^d
Штаб-квартира	палац Вільсон^d
46°12′54″ пн. ш. 6°09′03″ сх. д.
Офіс голови	Верховний комісар ООН з прав людини^[d]
Керівник	Мішель Бачелет (1 вересня 2018)[2], Prince Zeid bin Ra'ad^d (1 вересня 2014), Navanethem Pillay^d (1 вересня 2008), Луїза Арбур^d (1 липня 2004), Bertrand Ramcharan^d (19 серпня 2003), Sérgio Vieira de Mello^d (12 вересня 2002), Мері Робінсон (12 вересня 1997), José Ayala Lasso^d (5 квітня 1994) і Фолькер Тюрк^d (17 жовтня 2022)
Партнерство	Asian African Legal Consultative Organization[3]
Вебсайт: ohchr.org
Нагороди
Управління Верховного комісара ООН з прав людини у Вікісховищі

Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) — орган ООН, уповноважений заохочувати та захищати права людини в усьому світі. Діяльність УВКПЛ проводиться у відповідності з наданим йому мандатом, Статутом ООН, Загальною декларацією прав людини та наступними інструментами в галузі захисту прав людини, Віденською декларацією прав людини і Програмою дій Всесвітньої конференції з прав людини 1993 року, а також підсумковими документами Всесвітнього саміту 2005 року.

Напрямки роботи

Робота УВКПЛ проводиться по трьох головних напрямках: нормотворча діяльність, моніторинг та забезпечення прав людини. Управління проводить окремі дослідження, надає консультативні та технічні послуги, поширює інформацію та видає публікації. УВКПЛ розташоване в Женеві, має вісім регіональних та десять представництв в окремих країнах. Також у складі 16 миротворчих місій ООН працює 420 співробітників з прав людини.

В 2020 році УКВПП спільно з Центром з прав людини Юридичної школи Каліфорнійського університету в Берклі до 75 річниці Нюрнберського процесу видав наукове дослідження у формі практичного посібника щодо ефективного використання цифрової інформації у відкритому доступі для розслідування порушень міжнародного кримінального права з прав людини та гуманітарного права - Протокол Берклі, з рекомендаціями щодо використання загальнодоступної інформації в Інтернеті, включаючи фотографії, відео та інший вміст, розміщений на сайтах соціальних мереж (див. Розвідка на основі відкритих джерел) як доказ у міжнародних кримінальних розслідуваннях і розслідуваннях у сфері прав людини.^[4]

Керівництво

Очолює Управління Верховний комісар ООН з прав людини. Цю посаду було утворено в грудні 1993 року рішенням Генеральної Асамблеї ООН. Верховний комісар є головною посадовою особою ООН у галузі прав людини, покликаної забезпечити правозахисну діяльність в усьому світі.

Верховний комісар призначається Генеральним секретарем ООН та затверджується Генеральною Асамблеєю ООН на чотири роки згідно з принципом географічної представленості. Посада Верховного комісара відповідає статусу Заступника Генерального секретаря ООН. Щорічно Верховний комісар подає на розгляд Генеральної Асамблеї доповідь з дотримання прав людини.

З 1 вересня 2008 року Верховним комісаром ООН з прав людини була Наванетхем (Наві) Піллей (Південно-Африканська Республіка). Її мандат було продовжено ще на два роки, починаючи з 1 вересня 2012 року. З 1 вересня 2014 обов'язки Верховного комісара виконував йорданський дипломат, принц Зейд Раад аль Хусейн^[5][6].

Див. також

• День прав людини

Примітки

1. UN Office of the High Commissioner for Human Rights
2. Michelle Bachelet Jeria — Управління Верховного комісара ООН з прав людини.
   d:Track:Q656812
3. https://www.aalco.int/agreements/Agreement%20between%20AALCO%20and%20UNHCHR.pdf
4. Berkeley Law Center Creates First Global Protocol on Using Social Media as Evidence for War Crimes. Berkeley Law (амер.). 1 грудня 2020. Процитовано 25 липня 2024.
5. Верховним комісаром ООН з прав людини вперше стане мусульманин. Архів оригіналу за 3 квітня 2015. Процитовано 23 червня 2014.
6. Зейд Раад аль Хусейн(рос.)

Джерела

• Оцінка ефективності національних інституцій з прав людини / Харківська правозахисна група. — Харків: Права людини, 2009 р. — 72 с. ISBN 978-966-8919-64-0
• Антонюк О. В. Малий етнополітологічний словник: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / О. В. Антонюк, Ю. В. Бондар, В. І. Волобуєв, М. Ф. Головатий, В. Б. Захожай; Міжрегіон. акад. упр. персоналом (МАУП). — К., 2005. — 283 c.

Література

• М. М. Гнатовський. Верховний комісар ООН з прав людини // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
• М. Гнатовський. Управління Верховного комісара ООН з прав людини // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.738 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання

• Верховний комісар ООН з прав людини // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
• Сайт УВКПЛ(рос.)
• Генеральне консульство України у Франкфурті-на-Майні