Вулиця виникла у другій половині ХІХ століття на вільних від забудови землях, відомих тоді за назвою Дівоче Поле відповідно до генеральних планів 1827—1859 років, якими передбачалася радіально-відцентрова система планування міста. Кінець вулиці формувався на ухилі в урочищіПоповка. У першій половині ХІХ століття вісь запроєктованої вулиці перетинала польова дорога, що з'єднувала Велику Бердичівську вулицю з монастирем сестер Шаріток.
У другій половині ХІХ століття новоутворена вулиця отримала назву Новожандармська та слугувала продовженням на південний схід Старожандармської вулиці (нині вулиця Віктора Косенка). Історична забудова вулиці переважно сформувалася до кінця ХІХ століття.
У 1899 році вулиці Старожандармська та Новожандармська об'єднані під назвою Пушкінська, на честь 100-річчя від дня народження російського поета Пушкіна О. С.
Сучасна забудова формувалася з 1950-х до 2000-х років. У 2006 році відкрито новозбудований навчальний корпус факультету лісового господарства та екології Житомирського агроекологічного університету[2] на місці знесеної будівлі колишнього вищого початкового училища[3].
У вересні 1998 року вулицею почав курсувати тролейбус.[4].
№ 36 — будівля публічної бібліотеки, 1897 року. Нині Житомирська обласна бібліотека для дітей. Збудовано у 1897 році спеціально для Житомирської публічної бібліотеки. У цьому будинку, до якого вже у повоєнний час зробили прибудову західного крила, з 1937 року на базі публічної відкрилася обласна наукова бібліотека. З 1979 року, після переїзду обласної наукової бібліотеки у нове приміщення на Новому бульварі, 4, а до цієї будівлі переїхала обласна бібліотека для дітей.
Природничий факультет Житомирського державного університету ім. І. Франка
№ 42 — будівля Другої чоловічої гімназії, 1882 року[7]. Нині природничий факультет Житомирського державного університету імені Івана Франка. У 1870 році на щойно заснованій Новожандармській вулиці було споруджено триповерховий будинок в стилі неокласицизму для першого в історії Житомира вузу — єврейського вчительського інституту. У будинку в різні роки діяли Друга чоловіча гімназія, Волинський політехнікум ім. Леніна, Житомирський хіміко-керамічний технікум, філія Промислової академії, технікум механічної обробки деревини. Тимчасово тут розміщувалися Житомирський державний педагогічний інститут ім. І. Франка (у перші повоєнні роки) та Житомирський загально-технічний факультет КПІ. З 1970 року тут знаходиться природничий факультет Житомирського державного університету імені Івана Франка.
№ 54 — прибутковий будинок Григорія Осипова, 1870-х років.
Примітки
↑Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 150. ISBN966-690-084-X.
Костриця Микола Юхимович, Кондратюк Руслан Юрійович. Житомир: Підручна книга з краєзнавства. — Бібліогр.: с. 177—178, 426, 430.— Житомир: Косенко, 2006. — 464 с., іл. — ISBN 966-8123-41-7.
Мокрицький Георгій Павлович. Вулиці Житомира / Мокрицький Георгій Павлович ; [худож. В. Кондратюк та ін.]. — Житомир: Волинь, 2007. — 640 с. : ілюстр., фотогр., карти, табл., діагр. — (Енциклопедія Житомира. Т. 1). — Бібліогр.: с. 212—216, 343—344, 396. — ISBN 966-690-084-X.