Синельниківська вулиця

Синельниківська вулиця  Україна
Будинок 12
Населений пункт	Житомир
Місцевість	Центр
Район	Корольовський
Історичні відомості
Назва на честь	волинського губернатора Миколи Синельникова
Колишні назви	Садова вулиця, Синельниківська вулиця, вулиця Дитячої Комуни
Загальні відомості
Протяжність	350 м
Координати	50°14′43″ пн. ш. 28°40′08″ сх. д.
Поштові індекси	10008
Транспорт
Рух	двосторонній
Покриття	асфальт
Інфраструктура
Навчальні заклади	Спеціальна загальноосвітня школа-інтернат Житомирської обласної ради
Забудова	садибна житлова, громадська, багатоповерхова житлова
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	↑2692156 ·R (Житомир)
Мапа
Синельниківська вулиця у Вікісховищі

Синельниківська вулиця — вулиця в Корольовському районі міста Житомир.

Історичний антропонім, пов'язаний з іменем волинського губернатора, нащадка давнього українського козацького роду (від якого пішла назва міста і району Дніпропетровської області), ініціатора забудови Михайлівської вулиці та спорудження міського театру в Житомирі — Миколи Синельникова^[1][2].

Характеристики

Розташування

Знаходиться в центральній частині міста.^[3] Бере початок від Старого бульвару і прямує на південний схід, паралельно до вулиці Фещенка-Чопівського. Завершується глухим кутом. Довжина вулиці — 350 метрів.

Забудова

Забудова вулиці садибна житлова та громадська.^[4] Наявна нова багатоповерхова житлова забудова.

Пам'ятки архітектури та історії^[5]

• Будинок № 12 — будинок Маріїнського дитячого притулку, 1899-1900 рр. побудови.
• Будинок № 6 — житловий будинок побудови кінця ХІХ століття, в якому жив Тутковський П.А.^[6]

Установи

• Центральний міський стадіон — буд. № 3.
• Спеціальна загальноосвітня школа-інтернат Житомирської обласної ради — буд. № 12.

Історія

Історія назви

Попередні назви — Садова вулиця, Синельниківська вулиця (1878—1929), вулиця Дитячої Комуни.

Відповідно до розпорядження Житомирського міського голови від 19 лютого 2016 року № 112 «Про перейменування топонімічних об'єктів та демонтаж пам'ятних знаків у м. Житомирі», перейменована на вулицю Синельниківську^[7].

Історія формування вулиці

Вулиця виникла у другій половині ХІХ століття згідно з генеральними планами міста середини ХІХ століття на вільній від забудови місцевості, відомій як Дівоче Поле, що до 1863 року належала жіночому католицькому монастиреві сестер-милосердя (шаріток)^[8].

Вулиця та її забудова сформувалися до кінця ХІХ століття.

Примітки

1. Краєзнавець Мокрицький пояснив логіку перейменування вулиць та провулків Житомира. https://www.zhitomir.info/. Архів оригіналу за 19 травня 2021. Процитовано 29 травня 2021.
2. Урбанонімія Житомира в контексті декомунізації. https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/11408. с. 56. Процитовано 29 травня 2021.
3. Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 65. ISBN 966-690-084-X.
4. Генеральний план міста Житомира. План існуючого використання території.
5. Перелік пам'яток культурної спадщини міста Житомира - Набори даних - Портал відкритих даних. data.gov.ua (укр.). Процитовано 12 грудня 2022.
6. За загальною редакцією Мокрицького Г.П. (2009). Пам'ятки археології, історії та монументального мистецтва. Енциклопедія. Том ІІ. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 101. ISBN 966-7390-04-7.
7. Сергій Сухомлин підписав розпорядження про перейменування вулиць у Житомирі. http://old.zt-rada.gov.ua/. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 29 травня 2021.
8. Костриця М.Ю., Кондратюк Р.Ю. (2007). Житомир: Підручна книга з краєзнавства. Житомир: Косенко. с. 178. ISBN 978-966-8123-67-2.

Джерела

• Офіційний геопортал Житомирської міської ради з використанням шарів «Топографічний план 1:2000», «Історичні плани», «Адресний реєстр», інструменту «виміряти відстань». [Архівовано 23 грудня 2021 у Wayback Machine.]
• Мокрицький Георгій Павлович. Вулиці Житомира / Мокрицький Георгій Павлович ; [худож. В. Кондратюк та ін.]. — Житомир: Волинь, 2007. — 640 с. : ілюстр., фотогр., карти, табл., діагр. — (Енциклопедія Житомира. Т. 1). — ISBN 966-690-84-X.
• Петро Ричков. Картографічні джерела до урбаністичної історії губернського Житомира.