Українська демонологія — сукупність окультних уявлень українців, котрі спираються на віру в злих духів.
Демонології української символіка — символіка, пов’язана з образами чортів, відьом, домовиків, русалок, мавок, песиголовців, упирів та інших[1].
Джерела української демонології
На час прийняття християнства населення Київської Русі сповідувало язичництво, котре спиралося на віру в уособлення сили стихій, як позитивних так і негативних. Однак з часом, під впливом запровадження християнства, змінився погляд на демонологію: надприродну силу воно остаточно обернуло в силу злу, нечисту[2].
Етнографи вважають, що більшість образів української демонології має дохристиянське походження. Вірування народу в злих духів пов'язувалися з їх уявленнями про навколишній світ. До найпоширеніших в українській демонології образів належать відьми, русалки, мавки, домовики, упирі, вовкулаки, змії, песиголовці тощо.
Українські демонологічні образи
Демонологія у літературних творах
Створені українським народом демонічні образи яскраві, химерні, а втім реальні, так як може бути реальним живопис талановитого колориста, котрий відходить від суворості ліній та витриманості перспективи, натомість відтворює своїм пензлем імпресію образа у вишуканому поєднанні фарб, не могли не відбитися у народних казках та піснях, повсякденному спілкуванні, а також творах українських авторів як класичних, так і сучасних.
Примітки
Джерела
Література
Посилання
