Ту-104 успадковував від свого попередника — військового бомбардувальника Ту-16 — найкращі властивості і був великим кроком уперед у галузі пасажирських перевезень.
Літак з 50-ма пасажирами на борту долав відстань до 3500 км з максимальною швидкістю 950—1000 км за годину. Освоєння його виробництва на Харківському авіазаводі було здійснено, як для того часу, в максимально короткі терміни — виготовлення першого фюзеляжу Ту-104 підприємство розпочало наприкінці 1954 р., а до осені 1955 офіційно було завершене збирання першої серійної машини.
Серійне виробництво літака тривало до 1960 р., на Харківському авіазаводі було виготовлено 45 машин Ту-104 і його вдосконаленої модифікації Ту-104А. На авіазаводі в Харкові, а пізніше в Омську і Казані, було розгорнене масове виробництво літаків цього типу. До кінця 1960 р. в СРСР і Чехословаччині цей літак експлуатували вже 10 авіапідприємств. Сумарна кількість випущених трьома заводами в цей час Ту-104 склала понад 200 машин. Цей літак прослужив в авіакомпаніях понад 20 років.
З одного боку, літак був проривним, з іншого — мав недоліки, що призвели до десятків серйозних катастроф з людськими жертвами. Ту-104 був ненадійним, важким, в польоті дуже нестабільним та мав погану керованість, був схильним до розкачування. Навігаційне обладнання й автопілот були недосконалими, радіонавігаційне обладнання заходу на посадку було відсутнім. Занадто багато залежало від майстерності екіпажу, його правильних дій у критичних ситуаціях.
