PROFILBARU.COM

Ткаченко Іван Гурович
Ткаченко Іван Гурович
Народився	6 лютого 1919; Цибулеве, Красносільська волость (Олександрійський повіт), Олександрійський повіт, Херсонська губернія, УНР
Помер	26 серпня 1994 (75 років)
Країна	СРСР
Національність	українець
Діяльність	педагог
Партія	КПРС
Нагороди	; ;
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ткаченко.

Іва́н Гу́рович Ткаче́нко (6 лютого 1919(19190206), село Цибулеве, нині Кропивницького району Кіровоградської області — 26 серпня 1994, місто Кіровоград) — український педагог, організатор інноваційних підходів у навчанні та вихованні школярів. Герой Соціалістичної Праці (20.07.1971). Депутат Верховної Ради УРСР 9-го скликання. Член Президії Верховної Ради УРСР 9-го скликання. Кандидат педагогічних наук.

Біографія

Народився в селі Цибулеве, нині Кропивницького району Кіровоградської області. З 1933 року навчався на робітничому факультеті Кіровоградського педагогічного інституту.

З 1935 року — студент і викладач фізики Кіровоградського педагогічного інституту, директор школи сільської молоді, учитель математики Богданівської середньої школи Знам'янського району Кіровоградської області.

Під час німецько-радянської війни був членом підпільно-диверсійної групи імені Богдана Хмельницького.^[1]

У 1944–1982 роках працював директором Богданівської середньої школи імені Леніна Знам'янського району Кіровоградської області. У цій сільській школі панувала висока культура педагогічного управління й самоуправління, плідно функціонували навчальні лабораторії і різнопрофільні майстерні, навчально-дослідні ділянки, теплиці, сад, діяли учнівські виробничі бригади, наукові товариства, різноманітні технічні гуртки.^[2]

У повсякденному житті, будучи вчителем і директором, Іван Ткаченко завжди вважав головним у своїй діяльності людяне ставлення до дітей і дорослих. «Гуманне суспільство зможуть побудувати лише гуманні, добрі, мудрі люди, а виховати таких людей — тільки розумні вчителі, які не лише приймають ідеї гуманної педагогіки, а й володіють її інструментарієм».^[3]

Від 1945 року — науковий кореспондент Науково-дослідного інституту педагогіки УРСР.

Член ВКП(б) з 1950 року.

У 1962 році присвоєно звання заслуженого вчителя Української РСР.^[4]

Вперше в 1964 році з ініціативи Івана Ткаченка було запроваджено нову трудову традицію на Кіровоградщині — свято «Естафета поколінь хліборобів» — урочисте прийняття випускників середніх шкіл до колективу колгоспу. Згодом це свято стало традиційним у багатьох сільських школах.

З 1970 року був керівником школи передового досвіду директорів шкіл Кіровоградської області. Один із перших ініціаторів організації учнівських навчально-виробничих бригад і комсомольсько-молодіжних таборів.^[5]

1971 року Іванові Ткаченку присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.^[6]

У 1973 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук.^[7]

Коли Івана Гуровича Ткаченка буквально викинули зі школи, не дочекавшись навіть кінця навчального року, він дуже тяжко це переживав. Донька Світлана згадувала: він говорив, що у снах бачить школу, чує шкільний дзвінок. Його друг Ярослав Береговий казав так: «Забрати у нього дітей, це все одно, що забрати у Паганіні скрипку. Жорстокішої кари для нього не придумав би і сам диявол».^[8]

У 1975 році вийшла з друку книга І. Г. Ткаченка «Богданівська середня школа», яка удостоєна другої премії республіканського педагогічного товариства. Друга книга «Трудове виховання старшокласників» була відзначена третьою премією.

Педагога також було відзначено медалями: «За трудову відзнаку», Н. К. Крупської, А. С. Макаренка, медаллю ВДНГ СРСР.

З 1982 року до останніх днів свого життя Іван Ткаченко працював доцентом кафедри педагогіки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка^[9]. Він написав понад 30 наукових праць, присвячених впровадженню різних аспектів педагогічної спадщини відомого земляка і колеги Василя Сухомлинського.

Помер 26 серпня 1994 року в місті Кіровограді (тепер — Кропивницький).

Нагороди

Герой Соціалістичної Праці (20.07.1971);
орден Леніна (20.07.1971);
орден Червоної Зірки;
медаль «За трудову відзнаку»;
медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 2 ступеня;
медаль А. С. Макаренка;
медаль Н. К. Крупської;
медаль ВДНГ СРСР (бронзова);
звання Заслужений вчитель УРСР.

Вшанування пам'яті

З метою увічнення пам'яті Івана Гуровича Ткаченка Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2004 року № 57 ім'я І. Г. Ткаченко присвоєно Богданівській загальноосвітній школі № 1 Кропивницького району.^[10]^[11]

Примітки

↑ Ткаченко Іван Гурович
↑ Інформаційний сайт Богданівського опорного закладу загальної середньої освіти
↑ Ткаченко И. Г. Воспитываем высокие нравственные качества / Иван Гурович Ткаченко // Народное образование. — 1979. — № 9. — С. 14–28. (рос.)
↑ Копія Указу Президії Верховної Ради УРСР № 1324 про присвоєння І.Г. Ткаченку звання Заслуженого вчителя школи Української РСР. Державний архів Кіровоградської області.
↑ Творче використання та впровадження педагогічної спадщини педагога сучасності І. Г. Ткаченка
↑ Народный учитель. Педагогічний музей України (ru-RU) . 5 лютого 2014. Процитовано 14 листопада 2019.
↑ Ткаченко Іван Гурович. Державний архів Кіровоградської області. Процитовано 18 листопада 2019.
↑ Постать життєво драматична і педагогічно успішна – Іван Ткаченко. rk.kr.ua. Архів оригіналу за 5 квітня 2019. Процитовано 14 листопада 2019. [Архівовано 2019-04-05 у Wayback Machine.]
↑ Центральноукраїнський державний університет імені Володимира Винниченка
↑ Богданівський ліцей імені І. Г. Ткаченка Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області // Інформаційна система управління освітою
↑ Кіровоградська обласна бібліотека для дітей ім. А. П. Гайдара

Джерела

Березівська Л. Д. Ткаченко Іван Гурович // Енциклопедія освіти / гол. ред. Василь Кремень. — К. : Юрінком Інтер, 2008. — ISBN 978-966-667-281-3. — С. 910.
Іван Гурович Ткаченко
Ткаченко Іван Гурович
Іван Гурович Ткаченко
Орел Світлана Постать життєво драматична і педагогічно успішнаnbsp;— Іван Ткаченко // Рідний край: газета— 2019. — Т. 1, № 1. — С. 1—10. — ISSN.
Зеленгур П. Школа Івана Гуровича // Радянська освіта. — 1979. — № 13— 14 лют.
І. Г. Ткаченко: навчання, пізнання, творчість: Досвід навчально-виховної роботи в авторській школі І. Г. Ткаченка — Богданівській середній школі № 1. До 80-річчя з дня народження І. Г. Ткаченка. — Знам'янка, 1999.
Берегівська Л. Д. Проблема трудового виховання учнів у спадщині І. Г. Ткаченка // Проблеми трудової і професійної підготовки: Наук.-метод, зб. / За заг. ред. В. В. Стешенка та М. Т. Малюти. — Слов'янськ, 1999. — Вип. 3.
Максимчук О. Сиситема трудового виховання в педагогічній спадщині І. Г. Ткаченка // Шлях освіти. — 2002. — № 1.
Максимчук О. В. Система трудового виховання в педагогічній спадщині І. Г. Ткаченка: Автореф. дис. … канд. пед. наук. — Кривий Ріг, 2002.
Шевченко І. Іван Гурович Ткаченко в колі своїх учителів і послідовників // Рідна школа. — 2009. — № 8-9. — С. 6-10.
Ткаченко І. Г. Діти — сонячний ранок нашої Батьківщини // Серп і молот. — 1972. — 23 серпня.
Ткаченко И. Г. Вырастить хлебороба // Сельский механизатор. — 1975. — № 9. — С. 8-9.
Ткаченко І. Г. Ростимо молодих хліборобів / І. Г. Ткаченко. — К.: Знання, 1967. — 46 с.
Ткаченко І. Г. Богданівська середня школа імені В. І. Леніна / І. Г. Ткаченко. — К.: Радянська школа, 1975. — 274 с.
Ткаченко І. Г. Трудове виховання старшокласників. — Киев: Радянська школа, 1971. — 114 с.
Ткаченко І. Г. Гуманізм проти консерватизму // Кіровоградська правда. — 1993. — 25 березня.
Ткаченко І. Г. В світі прекрасного. — К., 1965.
Ткаченко І. Г. Навчально-виробнича і виховна робота в учнівській бригаді: Про досвід організації учнів комплексної навчально-виробничої бригади Богданівської ім. В. І. Леніна середньої школи Кіровоградської обл.. — К., 1964.