Зязюн Іван Андрійович

Іван Андрійович Зязюн
Іван Андрійович Зязюн
1-й Міністр освіти і науки України
3 серпня 1990 — 12 грудня 1991
Президент	Леонід Кравчук
Прем'єр-міністр	Вітольд Фокін
Попередник	-
Наступник	Петро Таланчук
Народився	3 березня 1938(1938-03-03)[1] Пашківка, Ніжинський район, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР
Помер	29 серпня 2014(2014-08-29) (76 років) Пашківка, Ніжинський район, Чернігівська область, Україна
Відомий як	психолог
Місце роботи	Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет, Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка, Полтавський національний педагогічний університет імені Володимира Короленка, Міністерство освіти і науки України і Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих імені Івана Зязюна НАПН України
Громадянство	Україна
Національність	українець
Alma mater	філософський факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (червень 1964)
Рідня	батько — Андрій Володимирович Зязюн (1913—1992), мати — Варвара Микитівна Зязюн (1918)
Нагороди	Орден «За заслуги» І ступеня Орден «За заслуги» ІІ ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Медаль «Ветеран праці» Почесна грамота Кабінету Міністрів України

Іва́н Андрі́йович Зязю́н (3 березня 1938, с. Пашківка, Ніжинський район, Чернігівська область — 28 серпня 2014, с. Пашківка, Ніжинський район, Чернігівська область) — 1-й Міністр освіти і науки України, директор Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих Національної академії педагогічних наук України, академік Національної академії педагогічних наук України, Заслужений працівник вищої школи УРСР, доктор філософських наук, професор.

Біографія

Народився 3 березня 1938 року в селі Пашківка, Ніжинського району, Чернігівської області в родині колгоспників.

Закінчивши із відзнакою семирічну Пашківську (1952) та середню Галицьку загальноосвітні школи, у 1955 р. розпочав свою трудову діяльність на посаді завідувача сільського клубу.

• 11.1955-07.1956 — завідувач будинку культури у с. Пашківка.
• 07.1956-08.1956 — колгоспник у колгоспі «Перемога» с. Пашківка.
• 08.1956-01.1958 — учень, гірничо-промислове училище № 5, м. Свердловськ, Луганської області.
• 02.1958-07.1959 — вихователь, гірничо-промислове училище № 5, м. Свердловськ, Луганської області.
• 07-09.1959 — заступник директора з культурно-масової роботи гірничо-промислової школи № 72 м. Володарки, Свердловського району, Луганської області.
• 09.1959-06.1964 — студент філософського факультету Київського університету імені Т. Г. Шевченка.
• 08.1964-08.1966 — асистент кафедри філософії Дніпропетровського сільськогосподарського інституту.
• 09.1966-09.1968 — аспірант кафедри філософії Київського університету імені Т. Г. Шевченка.
• 08.-11.1968 — старший викладач кафедри філософії Театрального інституту імені І.Карпенка-Карого (м. Київ).
• 11.1968-01.1970 — старший викладач кафедри філософії Дніпропетровського сільськогосподарського інституту.
• 02.1970-02.1971 — завідувач лабораторії творчих процесів Театру опери і балету ім. Т. Г. Шевченка (м. Київ).
• 02.1971-03.1975 — старший викладач, доцент кафедри філософії Київського театрального інституту ім. І.Карпенка-Карого.
• 03.1975-09.1990 — ректор Полтавського педагогічного інституту ім. В. Г. Короленка.
• 03.08.1990-12.12.1991 — Міністр освіти і науки України (по 24.08.1991 — як міністр народної освіти УРСР)^[2].
• 05.1992-11.1993 — завідувач лабораторії естетичного виховання Інституту педагогіки Міністерства народної освіти України.
• 12.1993-28.8.2014 — директор Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України.

Помер 28 серпня 2014 року.

Похований на цвинтарі с. Пашківка, Ніжинського району Чернігівської області^[3].

Звання і нагороди

Доктор філософських наук, професор, дійсний член НАПН України.

Плідну працю відзначено урядовими нагородами, почесним званням «Заслужений працівник вищої школи УРСР» (1988), Відзнакою Президента України — Орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (1998)^[4], ІІ ступеня (2003)^[5], І ступеня (2008)^[6], орденом «Дружби народів» (1981), медаллю «Антона Макаренка» (1986), орденом «Трудового Червоного Прапора» (1987), медаллю «Ветеран праці» (1987), Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2003)^[7].

Праці

Автор понад 350 наукових праць, серед яких підручники, навчальні та навчально-методичні посібники, монографії з проблем педагогічної майстерності, неперервної професійної освіти, етики та естетики, теорії української та зарубіжної культури, зокрема: «Основы педагогического мастерства» (1987, 1989); «Педагогічна майстерність» (1997); «Краса педагогічної дії» (1998); «Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи» (2000); «Педагогіка добра» (2000)^[8].

Примітки

1. Педагоги и психологи мира — 2012.
   d:Track:Q126722605
2. Верховна Рада УРСР Постанова від 03.08.1990 № 146-XII «Про призначення тов. Зязюна І. А. Міністром народної освіти Української РСР»
3. Відійшов у вічність Учитель вчителів – Іван Андрійович Зязюн. http://naps.gov.ua/ua/. Національна академія педагогічних наук України. 14:46 29.8.2014. Архів оригіналу за 3 вересня 2014. Процитовано 31 серпня 2014.
4. Президент України Указ від 16.02.1998 № 121/98 «Про відзначення нагородами України працівників педагогічної науки». Архів оригіналу за 6 квітня 2017. Процитовано 23 квітня 2014.
5. Президент України Указ від 01.03.2003 № 179/2003 «Про нагородження орденом „За заслуги“». Архів оригіналу за 6 квітня 2017. Процитовано 23 квітня 2014.
6. Президент України Указ від 01.10.2008 № 879/2008 «Про відзначення державними нагородами України працівників освіти». Архів оригіналу за 6 квітня 2017. Процитовано 23 квітня 2014.
7. Кабінет Міністрів України Постанова від 03.03.2003 № 275 «Про нагородження Зязюна І. А. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України»
8. Державна науково-педагогічна бібліотека України імені В. О. Сухомлинського. 194.44.28.246. Процитовано 14 листопада 2019.

Джерела

• Енциклопедія сучасної України: Біографія [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.]
• Біографія Зязюна І. А.^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Педагогічна мережа [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.]
• Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського [Архівовано 19 серпня 2011 у Wayback Machine.]
• Пашківка
• Відкрито Меморіальний музей-садибу академіка Івана Зязюна [Архівовано 5 червня 2017 у Wayback Machine.]
• 31 березня 2017 р. у с. Пашківка Ніжинського району Чернігівської області відбулося урочисте відкриття Меморіального музею-садиби Івана Андрійовича Зязюна [Архівовано 31 травня 2019 у Wayback Machine.]
• Меморіальний музей-садибу академіка Івана Зязюна відкрили на Чернігівщині [Архівовано 11 червня 2017 у Wayback Machine.]
• Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих офіційно присвоєно ім'я Івана Зязюна [Архівовано 26 липня 2019 у Wayback Machine.]
• Відкриття меморіальної дошки і кімнати-музею в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України імені Івана Зязюна

Попередник:	1-й Міністр освіти і науки України 3 серпня 1990 — травень 1992	Наступник:
		Таланчук Петро Михайлович

Освіта   Філософія   Полтавщина