Таранта́с (рос.тарантас, походження слова невідоме)[1] — чотириколісний візок на довгих розворах для далекої дороги[2]. Розвори, тобто довгі бруси, які з'єднували насади, заміняючи звичайні підтоки[3][4], зменшували дорожнє трясіння під час тривалих подорожей. Тарантас був поширений у Росії першої половини XIX століття. Був розрахований, як правило, на чотирьох пасажирів. Якщо застосовувалася однокінна російська запряжка (з голоблями і дугою), то передбачалася можливість використання підпряжного, для чого тарантаси споряджалися відкидною стельвагою[5].
↑М. Фасмер припускав запозичення з тат.taryntas (Горяєв, ЕС 444), крім того, допускалася — явно помилково — спорідненість з др.-інд. taráṇi- «швидкий», tarasā (Горяєв, Доп. 1, 48) або зв'язок з Таранто, тараторити (Горяєв, ЕС 360). Все це недостовірно. Схожі — таратайка («візок, коляска»), тарантайки, також в знач. «триндичиха», пол.taratatka, taradajka, taradejka «візок» (Брюкнер 565). Походження слова тарантас в етимологічному онлайн-словнику Фасмера М. Тарантас. Походження не ясно. Можливо, діал. суф. похідне від тарантать («деренчати, скрипіти, тріщати»), пор. укр. торохтіти чи тарахкотіти